вот выложил как просил готовый сервак в ВОВ 2.2.3 автоустановщик сервака просто запусти и всё! УДАЧИ!!!

Готовый и настроенный СЕРВАК в WoW

Йосип Змій-Микловшик
(1792-1841)
Йосип Змій-Микловшик вважається основоположником світського мистецтва на Закарпатті. Сьогодні нам відомі здебільшого твори сакральної тематики для іконостасів та бічних вівтарів, а також кілька портретів. Йосип Змій - один із перших відомих живописців історичного Закарпаття, що навчалися у Віденській академії мистецтв. Він став першим єпархіальним художником новоствореної Пряшівської єпархії. Поява цього майстра стала свідченням активної просвітницької діяльності єпископа Мукачівської єпархії Андрія Бачинського (1772-1809).
Серед великої кількості мистецьких міфів Закарпаття особливе місце займає постать Йосипа Змія-Микловшика. Завдяки публікаціям, і зокрема, в шеститомнику Історії українського мистецтва, сформувалася думка про художника, як основоположника світського мистецтва на Закарпатті. Ця думка сьогодні залишається домінуючою у статтях, що характеризують мистецтво першої половини XIX ст., хоча самі «світські твори» (мається на увазі жанрові сцени) цього майстра поки-що не відомі. Здається, що і художник став відомим на початку XX ст. завдяки публікації М. Бескида, якою він увів це ім'я до нашого наукового обігу. Проте, творчість Йосипа Змія так і не зазнала належного дослідження, І у значній мірі через те, що майстер переважно працював на території сусідніх Словаччини та Уюрщини.
Однак, постать Йосипа Змія має велике значення для розуміння української культури Закарпаття. Його можемо вважати знаковою фігурою, що символізує зміни у культурі краю, які стали наслідком діяльності визначного духовного провідника народу й церкви єпископа Андрія Бачинської (1772-1809). Він приділяв особливу увагу освіті священиків, а також намагався виховати для краю світську інтелігенцію, про що свідчать його прохання до уряду виділити стипендії для навчання русинів не тільки у духовних навчальних закладах. Особливу увагу він приділяв пошуку молодих людей, здібних до мистецтв, про що свідчить єпископський циркуляр, де поставлено вимогу до священиків краю, відправляти талановитих хлопців на навчання мистецтву. Тому саме на початку XIX ст. у краї бачимо перших вишколених в академіях митців. Велику роль у цьому відігравала Віденська академія, що дала перших професійних живописців краю, серед яких першість по праву належить Йосипу Змію-Микловшику (1792-1841). Йому доля судила стати також першим єпархіальним живописцем новоствореної (1818) Пряшівської єпархії.
Народився Йосип Змій 20 березня 1792 р. у бідній селянській родині в с.Словінка Спішської жупи {зараз Східна Словаччина). Зважаючи на те, що в рідному селі Йосипа прізвище Змій носило багато родин, до його родинного прізвища додавали односельчани уточнення Микловшик від імені Міклош (Микола). Складно сказати яким чином втручається доля у життя людини, та малому хлопцеві поталанило, коли до села парохом було призначено добре освіченого священика, професора церковної історії та церковного права Ужгородської семінарії о.Михайла Дудинського. Пам'ятаючи про циркуляр єпископа, парох досить скоро помітив кмітливого хлопця, і його особливу схильність до різьблення та малювання. Проте парох намагався спрямувати юнака на здобуття духовної освіти, адже у єпархії не вистачало освічених душпастирів. Саме він по¬радив батькам віддати Йосипа на навчання до Краснобрідського монастиря, де протягом ХУП-ХІХ ст. діяла школа та була досить значна бібліотека. Таким чином улітку 1809 р. Йосип Змій потрапив до василіянського монастиря, де поряд із навчанням мав змогу прилучитися і до малярської справи у тамтешнього монаха-іконописця. Про існування іконописців у василіянських монастирях краю свідчать факти з середини XVIII ст., коли майже у кожному монастирі згадується власний живописець. І наприклад, у Красному Броді у цю пору працював Тадей Спалинський, який 1769 р. реставрував ікону Краснобрідської Богородиці, хоча в іншому джерелі рестав¬ратором називається брат Тадея - Михайло. Незважаючи на це можемо твердити, що це були живописці високого рівня, зокрема, маємо підстави приписати Тадею Спалинському образи іконостасу Ужгородського Хрестовоздвижснського собору (завершив 1779). Це дає нам підстави припустити існування у монастирі послідовників художника. Йосип міг зустрітися з ними, а можливо і з самим Тадеєм Спалинським.
Маючи хороший голос та схильність до наук, хлопець у красно-брідській школі вивчився на дяка. Турбуючись про долю талановитого юнака, о. М.Дудинський виклопотав для нього місце церковного півця при греко-католицькіЙ церкві св.Варвари у Відні (Барбареум). Таким чином, 1 травня 1814р. Йосип Змій приїздить до столиці, де, завдяки служінню при церкві, отримав деякі матеріальні засоби для існування. Про те, шо потяг до мистецтва у ньому ніколи не згасав, свідчить факт, що у цьому ж році він поступив до Віденської академії мистецтв, де навчався у класі живопису. Як пише М.Беекид, навчався разом з Петером Фенді та Мором Дафінґером у класі професора Крафтта. По завершенні навчання 22 лютого 1823 р. отримує диплом, у якому зазначається його кваліфікація живописця. Уже у Відні отримав визнання як добрий портретист, що засвід¬чив портрет Франціска І, який критика визнавала за високоякісний. Про здібності у жанрі портрету свідчать і інші факти. Працюючи при церкві святої Варвари, виконав портрет настоятеля Йосипа Фоґорашія, а також історика літератури Дмитрія Ґереґа, професора Віденського університету Міхала Вісаника. Популярність портретного жанру не тільки серед шляхти, але і серед зрослої, завдяки реформам Марії-Терезії, буржуазії сприяла помітному зростанню попиту на портрет. Тому добрий портретист міг розраховувати на замовлення, а отже і відповідне забезпечення.
Через рік після завершення Академії художник написав листа першому пряшівському єпископові Григорію Тарковичу, щоб його прийняли єпархіальним художником. На цю посаду спископ призначає його 20 жовтня 1823 р. Це призначення було важливим для художника, бо не випадало надіятися на роботу портретиста у місті, де успішно працювало ряд художників, і зокрема з родини Крамерів, яка давала місту живописців ще з кінця XVII ст. Однак складності, які переживала новостворена спархія, не сприяли роботі майстра. Це змушувало художника шукати якийсь спосіб існування, тому він вирушив на два роки до Італії. Як це відбилося на його творчості, необхідно ще вивчати, порівнявши його ранні роботи з пізнішими - пряшівськими. Можна припустити, що його успіхи як портретиста стали відомі у Пряшеві, бо 16 листопада 1830 р. пряшівська капітула просить художника виконати для читального залу парадний портрет засновника єпархіальної бібліотеки Івана Ковача. Твір належав до типових парадних портретів, на якому помітно відбилися принципи домінуючого на той час класицизму. 10 травня 1832 р. портрет було урочисто представлено перед великою кількістю глядачів. З документів відомо, що твір згодом потрапив до резиденції Фогорашія. У цей же час художник іменується титулом єпархіального.
На запрошення єпископа художник радо згодився, але потрапив до Пряшева тільки у другій половині 1838 р.. Свою вдячність покровителю проявляє у тому, що малює його портрет, який зараз прикрашає єпископську резиденцію. Це один із найбільш відомих парадних портретів художника. Поряд із портретом єпископа ще одна робота Йосипа Змія — портрет Андрія Хіри.
Ідеї класицизму, що панували в академічному середовищі, не могли позначитися тільки на портретному живописі художника. Адже пізній класицизм усе більше звертається до народного життя, намагаючись продовжити своє існування, опершись на ґрунт реаль¬ної народної культури, а не античної символіки. Це зумовлювало появу оповідних композицій з народного життя. Одним із таких творів було «Земплинське весілля», мотив якого було запозичено з народної пісні про нерівний шлюб молодої дівчини та вдівця. За цю роботу художник отримав від Чорторіцького 100 золотих. Серед інших аналогічних композицій згадуються «Процесія на освячення води на Богоявлення», «Вибір нареченої на відпусті в Красному Броді», яка була відомою тільки у формі начерку. Ескізи композицій «Хто буде моїм мужем?» та «На вечорницях» колись зберігалися у брата художника, але, на жаль, їхнє знаходження сьогодні невідоме. Таким чином, світські роботи відомі нам тільки за літературними джерелами, але зважаючи на ідеї, що побутували у тогочасній Віденській академії та судячи з назв, це могли бути етнографічні ідилічні сцени. Це дало підстави віднести Йосипа Змія-Микловшика до основоположників світського мистецтва на Закарпатті.
Після повернення з Відня художник виконав багато композицій на релігійну тематику як окремі замовлення, а також для іконо¬стасів. Серед таких робіт образи 1830 р. виконані для іконостасу в абауйновградській церкві, 1831 р. ікони до Шайосегеду. В наступ¬ному році художник працював дія сіл Здоба і Ряшів, а на 1834 р. припадає робота в Собопіі та Фіяші. У Великім Сулині працював у 1835р., за що мав винагороду 1250 форинтів, а також у цьому році працює над композиціями до бічних каплиць св. Хреста та св. Петра і Павла в Пряшівському кафедральному соборі.
У 1836 р. художник виконував живопис до церкви у Пустагазі, а в 1937 р. виконав на полотні св. Миколая, св. Варвару та Богоро¬дицю для церкви с.Варганьово. 1838 р. провів поновлення образів для храму в СланськіЙ Новій Весі. У 1840 р. у с.Мучонь було поставлено новий іконостас, живопис до якого було запропоновано виконати Йосипу Змію. ВІН замовлення з радістю прийняв і розпочав -оботу над образами, однак цю роботу йому не судилося завершити, бо вже восени 1841 р. захворів на тиф і 1 грудня 1841 р. помер і був похований на пряшїьському цвинтарі.
Як бачимо, будучи урядовим художником, Змій-Мікловшик зде¬більшого працював на території Пряшівської єпархії, виконував живописні твори в церквах комітатів: Абауй, Шариш, Земплин. Проте, беручи до уваги єдність культурного розвитку сучасного Закарпаття та Східної Словаччини, значення його насправді є виз¬начним. Саме Йосипу Змію-Микловшику судилося бути одним з перших академічно-вишколених митців історичного Закарпаття. А щодо вправності та віртуозності у виконанні, то можемо говори¬ти, про одного з кращих живописців першої половини XIX ст.