64. Країни Центрально-Східної Європи: від тоталітаризму до демократії (від 1945р. до нині).
Польща. Внутрішньополітична ситуація в Польщі по закінченні Другої світової війни була дуже складною. В боротьбі за владу протистояли дві політичні сили, що брали участь в антифашистському русі Опору- створений партіями соціалістичної орієнтації Польський комітет національного визволення, підтримуваний СРСР, і Крайова рада народова, орієнтована на підтримку емігрантського польського уряду. У 1947 р. на виборах у перший післявоєнний польський парламент - Законодавчий сейм - переміг Демократичний блок, що складався з політичних партій соціалістичної орієнтації.партія ПОРП.Новий соціалістичний режим за підтримки СРСР розпочав перетворення за радянським зразком. На пд сх. Польщі до 1947 р. діяли загони У ПА. Польсько-українська різанина тривала до моменту проведення урядом так званої акції "Вісла". Під приводом боротьби з У ПА влада виселила і розпорошила по території Польщі 140 тис. Українців.У 1952 р. було ухвалено Конституцію Польської Народної Республіки (ПНР), ліквідовано інститут президентства і створено колективний орган керівництва - Державну раду. Після масових антиурядових виступів робітників і студентів у 1970 р. першим секретарем ЦК ПОРП було обрано Е. Герека. Скасовувалося підвищення цін, розпочався процес оновлення економіки, внаслідок чого ситуація в країні тимчасово нормалізувалася. Чергова зміна партійного керівництва не стабілізувала ситуацію в країні. Радянське керівництво, налякане перспективою приходу до влади в Польщі демократичних сил, погрожувало військовим втручанням у польські справи за чехословацьким сценарієм 1968 р. і вимагало негайного запровадження в країні надзвичайного стану. У1981 р. головою ради міністрів і першим секретарем ЦК ПОРП обрали міністра оборони генерала В. Ярузельського. Саме він оголосив 13 грудня 1981 р. у Польщі воєнний стан. На початку 1990 р., остаточно втративши підтримку народу, ПОРП саморозпустилася і Ярузельський склав свої повноваження президента. В грудні 1990 р. на перших прямихпрезидентських виборах перемогу здобув лідер "Солідарності" Л. Валенса. Комуністичний режим у Польщі зазнав повного краху.Почалися економічні реформи.У квітні 1997 р. парламент схвалив Конституцію Польщі, відповідно до якої було встановлено парламентсько-президентську форму правління з чітким поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Внаслідок цілеспрямованої діяльності влади Польща в березні 1999 р. стала членом НАТО, а в травні 2004 р. - ЄС.25 вересня 2005 р. на парламентських виборах у Польщі перемогла партія Ярослава Качинського . 3 липня 2006 р. уряд очолив його брат - Ярослав Качинський.Польща традиційно підтримує прагнення України до інтеграції з Європейським Союз і НАТО.
Чехословаччина (Чехія, Словаччина)Одним із наслідків завершення Другої світової війни були визволення від фашизму і возз'єднання Чехії та Словаччини і відродження єдиної Чехословацької Республіки. Утворений антифашистськими силами різної політичної орієнтації Національний фронт чехів і словаків 5 квітня 1946 р. у м. Кошице сформував коаліційний уряд, який проголосив проведення демократичних перетворень. В результаті перемоги на виборах в Установчі національні збори (парламент) у травні 1946 р. вона сформувала новий коаліційний уряд на чолі з лідером КПЧ К. Готвальдом. Президентом республіки залишився Е. Бенеш.у травні 1948 р. новим президентом ЧСР був обраний лідер чехословацьких комуністів Готвальд.З кінця 50-х і до кінця 60-х років Чехословаччина розвивалася досить успішно завдяки значному економічному потенціалу, який мала ще до війни. За рівнем добробуту населення ЧСР випереджала інші країни соціалістичного табору. Особливо активно демократизація відбувалася навесні 1968 р., тому ці події отримали назву "Празька весна"."Празька весна" закінчилася поразкою комуністів-реформаторів. КПЧ і країну очолив Г. Гусак. Нове комуністичне керівництво Чехословаччини відмовилося від економічних і політичних реформ. Почалися роки застою та наростання кризових явищ у чехословацькому суспільстві.Через 21 рік після "Празької весни" під час так званої "оксамитової революції", тобто ненасильницьким шляхом, комуністичний режим було повалено. Головна причина революції - відсутність демократичних свобод і економічне відставання від Заходу. В грудні 1989 р. було сформовано коаліційний уряд національної згоди й президентом країни обраний - В. Гавела, а також на вимогу словаків змінено назву країни на Чехословацьку Федеративну Республіку (ЧСФР).Після падіння комуністичного режиму в країні загострилося національне питання: у Словаччині дедалі сильнішим ставав рух за її відокремлення від Чехії. Прагнення словаків до національної незалежності та економічні суперечності між двома республіками стали основною причиною поділу країни. 1 січня 1993 р. Чехословацька Федерація за згодою обох сторін була поділена на дві держави - Чеську і Словацьку Республіки. Після "оксамитового розлучення" в обох державах були проведені президентські вибори. Президентом Чеської Республіки став В. Гавел, який був переобраний і на другий термін, а Словацької - М. Ковач, якого на наступних виборах змінив Р. Шустер. У травні 2004 р. Словацька Республіка була прийнята до НАТО та ЄС. З 2004 р. президентом Словаччини став Іван Гашпарович. У1999 р. Чехія була прийнята до НАТО, а в травні 2004 р. - до ЄС. Відповідно до Конституції Чехія є парламентською демократією. 2-3 червня 2006 р. на виборах до палати депутатів сенату Чехії перемогла Громадянська демократична партія Вацлава Клауса .15 лютого 2008 р. президентом Чехії переобрали Вацлава Клауса.Болгарія. У вересні 1946 р. відбувся референдум, за результатами якого було ліквідовано монархію і проголошено країну Народною Республікою Болгарією (НРБ). Уряд до 1949 р. очолював голова Болгарської робітничої партії Г. Димитров. У грудні 1947 р. була прийнята нова Конституція країни, яка узаконила всевладдя комуністів і проголосила будівництво основ соціалізму за радянським зразком.У 70-ті роки розпочався спад виробництва, а з початку 80-х - наростання кризових явищ у Болгарському суспільстві, що усвідомлювало необхідність рішучих реформ. початку 1990 р. стала називатися Болгарською соціалістичною партією (БСП).У липні 1991 р. була прийнята нова демократична Конституція Республіки Болгарії. Почалися ринкові перетворення, але слабкість економіки, орієнтація на СРСР, відсутність досвіду приватизації спричинили різкий спад виробництва. На середину 1994 р. 60% населення за рівнем доходів опинилися за межею бідності. У січні 2002 р. президентом Болгарії став Георгій Перванов, який був переобраний у 2006 р.2004 р. Болгарія була прийнята до НАТО, а 1 січня 2007 р. - доЄС.Після розпаду Югославії в 1992 р. Чорногорія увійшла до союзної федерації з Сербією. Була створена Союзна Республіка Югославія (СРЮ). У 2002 р. країна отримала нову назву - Сербія і Чорногорія.