40. Революції 1848 1849 рр. в країнах Європи, передумови, хід. наслідки, новині оцінки.
У 1848-1849 рр. у Парижі, Відні, Берліні, Римі та інших європейських столицях відбулися революційні виступи. ніколи раніше Європа не знала такого загального загострення соц..бор., розмаху народних виступів і бурхливого піднесення національно-визвольних рухів.Боротьба буржуазії, робітників, селянства, ремісників і дрібних торгівців проти феодально-абсолютистських утисків переплелася з національно-визвольною боротьбою народів Австрії та Італії, із загальнонаціональними рухами за територіальне об'єднання Німеччини й Італії. Франція За Липневої монархії у Франції було досягнуто відносної стабільності як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Однак у французькому суспільстві наростало невдоволення режимом Луї Філіппа. звинувачували короля в узурпації влади.Нижчі верстви французького суспільства ненавиділи режим Липневої монархії, який відняв у них важливі соціальні завоювання попередніх революцій. Неврожайні роки, фінансова криза, банкрутство і закриття багатьох промислових підприємств, безробіття зробили їх прихильниками республіканців 23 лютого Луї Філіпп нарешті прийняв рішення - він заявив про звільнення ненависного народу керівника уряду Ф. Гізо і призначення на його місце ліберального графа Моле. Парижани продовжували виступати проти монархічного режиму і споруджували в різних районах столиці барикади. Сам король утік до Англії.Тимчасовий уряд 24 лютого проголосив Францію республікою. Головним завданням Тимчасового уряду була організація виборів до Установчих зборів.Населення Франції віддало перевагу ліберальним республіканцям і конституційним монархістам . 4 листопада 1848 р., вона була прийнята конституція. Італія Революція в Італії стала яскравим прикладом боротьби за вирішення тих завдань, які стояли перед демократичною громадськістю всієї Європи в 1848-1849рр.; тут органічно поєдналися проблеми національного визволення й об'єднання країни, розв'язання соціальних проблем і демократизації суспільства шляхом створення представницьких органів, введення широких демократичних свобод.У революції брали участь усі верстви населення. Початком революції стало народне повстання 12 січня 1848 р. в адміністративному центрі Сицилії м. Палермо. Селяни виступили проти поміщиків-латифундистів. Джузеппе Гарібальді (1807-1882) - національний герой Італії, генерал, один із вождів національно-визвольного руху за об'єднання Італії. Становище в Італії ускладнювалося зовнішніми чинниками: революційні виступи в Парижі, Відні, Будапешті, Празі були придушені. Повсюди в Європі перемагала реакція.Римська республіка опинилася в оточенні. головну роль відігравав Дж. Мадзіні. Крім австрійців, на республіку наступали французькі війська, послані Луї Наполеоном Бонапартом. Тримісячна боротьба римських громадян проти регулярних військ завершилася на початку липня 1849 р. вступом у Рим французьких військ. Республіку було повалено і відновлено владу Пія IX.Австрія.Для епохи правління канцлера К. Меттерніха в Австрії характерним було збереження феодально-монархічного правління, придушення національно-визвольних рухів численних народів імперії, нехтування будь-якими соціально-економічними реформами. Поштовхом Революції у Відні стали лютневі події 1848 р. в Парижі, тривала економічна криза, неврожайні роки і значне зниження життєвого рівня народу. 13 березня, після перших звісток про початок революції в Парижі, в столиці Австрійської імперії почалися демонстрації міської бідноти, студентів, ремісників, робітників та міщан. Конституція була опублікована у квітні 1848 р. і викликала шалену критику радикалів, які звинуватили уряд у спробі реставрації монархії.Успіхи австрійської армії в Італії стимулювали зростання контрреволюційних настроїв у Відні. Наприкінці серпня загони Національної гвардії розстріляли робітничу демонстрацію в столиці, що стало початком контрреволюційного перевороту. Робітники, міщани, студенти штурмом захопили найважливіші пункти Відня,спорудили барикади і стратили військового міністра.Імператор знову був змушений тікати у провінцію.Наприкінці жовтня Відень оточили урядові війська.1 листопада після кривавого штурму столицю було взято і рев. в Австрії остаточно придушено.Чехія і Словаччина.У складних політ. умовах розвивалася рев. в чеських та словацьких землях..Політичний режим К. Меттерніха в Австрійській імперії не дозволяв чехам і словакам створювати політичні організації, однак поблажливо ставився до їхнього культурного розвитку.Поразка революції в Угорщині ознаменувала завершення революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії. Почалася поступова реставрація монархічних інститутів влади та ліквідація демократичних завоювань. у 1851 р. було скасовано конституцію 1849 р.Німеччина-Динамічний економічний розвиток нім. держ. у серед.40-х років змінився депресією і загальною економічною кризою. Наслідком кризи стали зростання безробіття і погіршення становища робітників та ремісників.Неврожайні роки (1845-1847) призвели до голоду, який охопив усю Центральну Європу, спалахували голодні бунти. Детонатором масових революційних виступів стала звістка про революцію в Парижі та повалення королівської влади.Революції 1848-1849рр. не привели до радикальних політичних змін в Європі. Повсюдно було відновлено монархічні режими, збережено роздробленість Італії та Німеччини. У Франції на короткий час було встановлено республіку та обрано президента Луї Наполеона Бонапарта і введено конституцію.