37. Перебіг наполеонівських війн. Віденський конгрес: політичні та територіальні зміни у Європі.
Консульство. Після перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) Директорія булла замінена Консульством. Першим консулом стан Наполеон Бонапарт. Протягом першого року він запровадив нову конституцію, замінив централізовану адміністративно-територіальну систему поділом території країни на департаменти,
відновив регулярний збір податків і заснував ефектнішу систему загальної військової повинності Навесні. 1800 р. Наполеон розпочав ряд кампаній проти Південної Німеччини. Австрії та Італії. Захопивши лівобережжя Рейну.
Наступний мирний період ознаменувався активною дипломатичною діяльністю. Був підписаний конкордат із Папою Римським Пієм VIІ(1801 р.), що визначив становище щойно відновленої церкви у Франції. Ам'єнський мирний договір з Англією (1802 р.) передбачав умиротворення Європи. У Франції Бонапарт переглянув конституцію, реорганізував Інститут Франції (Французьку академію і чотири другорядні академії), заснував Орден Почесного Легіону і 18 травня 1804 р. проголосив себе імператором Франції. Тим часом Англія почала формувати союз, що в 1805 р. перетворився на Третю коаліцію у складі Англії, Австрії. Росії та Швеції. Основою метою своєї діяльності нова коаліція вважала боротьбу проти загарбницької політики Нанолеона 1. У битві поблизу мису Трафальгар англійський флот завдав нищівної поразки Франції, після чого остання щонайменше на 50 років залишилася без могутнього військово-морського флоту. Незважаючи на поразку на морі. Франція залишалася непереможною на материку. Імператор, що зібрав на березі Ла-Маншу сили для вторгнення, раптово рушив на схід ;2 грудня 1805 р. в битві під Аустерліцем розгромив об'єднані армії Австрії та
Росії. Це була одна з його найбільших перемог.
Наполеон продовжив поділ Німеччини й Італії, розпустив Священну Римську імперію, а потім розгромив прусську армію у двох битвах — під Ієною ти Ауерштедом. У 1806 р. він окупував Берлін, де підписав декрет про Континентальну блокаду, метою якого було скорочення торгівлі з Англією і доведення її до стану банкрутства. Англійський уряд дійсно на короткий період виявився неплатоспроможним, але Англія не вважала себе банкрутом.
Здійснюючи політику блокади, Наполеон пішов на прямі переговори з царем Олександром І і підписав із ним у 1807 р. Тільзітський мир.
У той же час, щоб перешкодити проникненню англійських товарів через порти Іспанії. Наполеон розв'язав із нею війну, яка перетворилася на запеклу партизанську національно-визвольну війну проти французького панування. На Піренейському півострові з його різко пересіченим рельєфом невеликі загони англійців могли протистояти переважаючим силам французів.
Під виливом подій в Іспанії австрійський ерцгерцог Карл спробував організувати «національний» загально німецький опір французам, але Наполеон знову розгромив австрійські війська вбитої під Ваграмом (1809 р.). Він стан одноосібним правителем Франції, кордони якої тепер проходили за Рейном, повз узбережжя Північного моря і по інший бік Альп (у Тоскані та Далмації). Йому беззастережно підкорялася вся Європа на захід під Росії і на схід від Португалії. Він посадив своїх родичів і фаворитів на трони залежних держав. Відносини з Австрією змінилися після одруження ерцгерцогині Марії Луїзи з найлютішим ворогом її родини Наполеоном.
На початку 1812 р. Наполеон підготувався до масового нападу на Росію Остання стала збирати нову коаліцію проти французів. У червні 1812 р. армії Наполеона переправилися через Німан і ступили на землі Російської імперії. Спочатку просування військ відбувалося майже безперешкодно. Не змігши завдати французам поразки в Бородинській битві, головнокомандувач російської армії М. Кутузов прийняв рішення відвести армію
за Москву. Усередині вересня 1812 р. французи зайняли Москву. Однак російське командування стратегічно переграло Наполеона: уникаючи великих битв, домоглося відриву французів від своїх баз. Не маючи продовольства для армії, Наполеон віддав наказ про відступ. Під ударами російської армії та партизанів відступ перетворився на втечу, а сувора зима погіршила й без того тяжке становите французької армії. У війні з Росісю Наполеон 1 зазнав цілковитої поразки.
19 жовтня 1813 р. союзники завдали нищівного удару Наполеону в битві під Лейпцигом. Це була найтяжча поразка в його житті. Він утратив 30 тис. солдатів, і відступ на захід відбувався так само безладно, як і втеча з Росії. На іншому березі Рейну Наполеон перегрупував свої сили і запекло боровся на шляху до Парижа. Не зумівши захистити столицю, у березні 1814 р. у Фонтенбло він зрікся престолу.
Умови, запропоновані французам за першим Паризьким мирним договором (30 травня 1814 р.), були досить великодушними: територія Франції зберігалася в межах 1792 р. і звільнялася від сплати контрибуції. Наполеон був засланий на острів Ельбу. Талейран, що брав участь у переговорах з французької сторони, переконав союзників відновити у Франції правління династії Бурбонів. Престол посів брат останнього короля Людовік XVIII. Він запропонував французькому народу Конституційну хартію, що була на рідкість
ліберальною і підтверджувала всі найважливіші реформи епохи революції.
Проблема відновлення миру в Європі виявилася досить складною. Восени 1814 р. представники європейських держав зібралися на конгрес у Відні. Розбіжності між великими державами призвели до укладення між ними сепаратних таємних угод і до загрози війни. У цей час Наполеон повернувся до Парижа. Після поразки під Ватерлоо 18 червня 1815 р. Наполеон був засланий на острів Св. Єлени.
Отже, Віденський конгрес зафіксував нову розстановку сил на міжнародній арені після закінчення Наполеонівських війн, сприяв стабілізації становища в Європі на основі реставрації монархічних режимів, що підтримували Четверний і Священний союзи.