33. Пруссія та монархія Габсбургів в добу «освідченого абсолютизму»
Королівство Пруссія виникло на початку XVIII ст. після об'єднання курфюрства Бранденбург і прусських земель. Його перший король Фрідріх І Гогенцоллерн створив одне з найчисленніших і найкращих в Європі військ. Головними якостями прусського офіцера, як і прусського чиновника, стали вірність королю та беззаперечне виконання свого обов'язку. Ця традиція непохитно зберігалась і за правління Фрідріха II (1740-1786). Він був високоосвіченою людиною і листувався з Вольтером, який навіть приїздив погостювати до короля в Берлін. Найближче оточення називало Фрідріха II «філософом на троні» і створило легенду, начебто його головна турбота полягала в постійному піклуванні про свій народ.
Насправді ж прусський король прагнув насамперед укріпити становище дворян. Вони повністю переважали у війську і державному апараті, більшість з них були звільнені від податків. Селянам Фрідріх II заборонив скаржитися на утиски з боку панів і надав лише обмежені судові права. Разом з тим, пам'ятаючи, що саме селяни є основними платниками податків, король намагався полегшити їхнє становище. Він обмежив панщину і не дозволяв дворянам зганяти селян із землі.
Фрідріх II активно заохочував розвиток виробництва й торгівлі: сприяв створенню нових мануфактур і банків, прокладанню доріг і розвитку внутрішнього ринку, забудові міст. Він запровадив загальну початкову освіту й налагодив професійне навчання ремесел, торгівлі, державної служби та ведення сільського господарства. У Пруссії було введено свободу друку і віросповідання. Велику увагу король приділяв війську. За нього чисельність прусської армії зросла до 150 тис. чоловік, а її утримання важким тягарем лягло на народ.
У 1740 р. у Відні помер імператор Священної Римської імперії та ерцгерцог Австрії Карл VI. Він не мав сина. Сусіди-монархи вже давно чекали зручного випадку, щоб поділити володіння австрійського правителя. Але в нього залишилася дочка - 23-річна Марія Терезія. Ще до її народження Карл VI. останній з чоловіків у роду Габсбургів, змінив закон про престолонаслідування. за яким його володіння, у разі відсутності сина, мали перейти в спадок до старшої дочки.
Проти передачі влади Марії Терезії виступив курфюрст Баварії. Він висунув абсолютно необгрунтовані претензії на австрійський престол, однак Франція та Іспанія підтримали йото домагання. Це стало сигналом для інших країн накинутися на Австрію, яка здавалась їм легкою здобиччю. У суперечку втрутилася також Пруссія - головний суперник Австрії за головування в Німеччині. Прусськнй король Фрідріх II без оголошення війни захопив багату австрійську провінцію Сілезію. Почалася війна за австрійську спадщину (1740-1748).
Від загибелі Австрію врятувала Угорщина. Угорці надали в її розпорядження десятки тисяч відбірних воїнів і необхідну суму грошей. За підсумками війни Марія Терезія домоглася визнання свого права на австрійський трон, однак Сілезія залишилася за Пруссією. Після закінчення війни, у Марії Терезії з'явилась можливість зайнятися реформами в дусі освіченого абсолютизму.
Імператриця провела перший в історії країни перепис населення і земельних володінь. Вона також полегшила становище кріпосного селянства, скоротивши панщину до трьох днів на тиждень. Держава отримала нове військо, сформоване з набраних на довічну службу рекрутів. Величезне прогресивне значення мала шкільна реформа, яка заклала фундамент народної освіти. Внаслідок її здійснення виникла струнка система освіти - від сільських шкіл до університетів.
Реформи Йосифа II
Австрійський імператор Йосиф II (1780-1790) слідом за своєю матір'ю, Марією Терезією (вони правили разом до смерті імператриці в 1780 р.), намагався обмежити привілеї знаті й духовенства. Недворянам дозволялось обіймати будь-яку державну посаду, що відкривало широкі можливості перед здібними вихідцями з народу.
Важливе значення для багатонаціональної імперії Габсбургів мало оголошення віротерпимості. Припинилося переслідування протестантів і зневажання православної церкви, було знищено єврейське гето. Йосиф II розпустив релігійні ордени й монастирі. Імператор запровадив обов'язкову безкоштовну початкову освіту для народу.
Скасувавши кріпосне право, імператор звільнив селян від особистої залежності, але зберіг їхні повинності. Він прагнув створити в багатонаціональній Австрії зразок освіченого абсолютизму, але при цьому не брав до уваги інтереси окремих народів. Йосиф II хотів вдосконалити управління своєю державою і тому зробив німецьку єдиною державною мовою. «Мрійник на троні» сподівався, що це допоможе різним народам його держави перетворитися на єдину націю. Проте така політика наштовхнулася на протест населення «клаптикової імперії» і викликала рух, спрямований на розвиток національних культур.
Реформи освічених монархів позитивно впливали на становище в державі. Вони сприяли демократизації порядків І розвитку підприємництва. Проте нерідко нововведення носили тимчасовий характер і закінчувалися зі зміною правителя. Після смерті Йосифа II майже всі перетворення були скасовані його братом і наступником Леопольдом.
Час абсолютних монархій в Європі минав. Врятувати їх за допомогою прогресивних поміркованих перетворень не вдалося. Реформи не змогли пристосувати старий державний устрій до потреб нової буржуазної епохи.