32. Просвітництво: витоки, ідеологія, напрямки, регіональні особливості та наслідки.
Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального сус¬пільства. Інтелектуальні представники її проповідували со¬ціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і гро¬мадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "іс¬тинного" людського суспільства. Тим самим новітні посту¬лати спричинили надлам старої феодальної організації.
Ідеї Просвітництва справили такий величезний вплив на всі напрямки духовного життя європейського суспільства, що дали назву новій культурно-історичній добі. До речі, зга¬дувана епоха, на відміну від попередніх, сама дала собі ім'я: термін "просвітництво" використовують ідеологи Про¬світництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784 р.).
За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції: саме звідсіля, несу¬чи на собі печатку французького генія, ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.
Його поява була підготовлена змінами в умовах життя, які відбувалися під впливом розвитку капіталізму, природничо-наукового перевороту и поширення раціоналізму -віри в безмежні можливості людського розуму. Це епоха змін і оновлення. Вона зачіпала не якусь одну, а різні боки життя - релігію і політику, освіту й виховання, культуру й мистецтво, науку і техніку. Ідеалами Просвітництва стали мир, ненасильство, віротерпимість, критичне ставлення до авторитетів (вільнодумство), свобода, добробут і щастя людей. Вони поширилися не лише в Європі, а й у Новому Світі і мали інтернаціональний характер. Разом з тим у кожній країні Просвітництво зберігало свої особливості.
Мислителі тієї епохи - просвітителі — вірили в «природне світло розуму». На їхню думку, людина, як істота розумна, покликана перебудувати суспільство на розумних засадах, варто лише використати закладені в кожному здібності. Для цього людей необхідно виховувати і освічувати, а в суспільстві поширювати корисні знання і наукові відкриття. На переконання просвітителів, тільки за допомогою знань можна було досягти добробуту й процвітання.
XVIII ст. європейської історії не випадково називають «добою розуму». Віра в силу знань, у досягнення науки й техніки дала поштовх для виникнення ідеї прогресу - неухильного просування людства вперед.
Головні ідеї Просвітництва народилися в Англії. У XVII ст. вона помітно випередила більшість європейських країн в історичному розвитку і стала своєрідним зразком суспільного прогресу. Основи англійського Просвітництва заклав видатний мислитель Джон Локк (1632-1704). Він стверджував, що від народження всі люди створені рівними, а тому мають природні права на життя, свободу і власність.
Французьке Просвітництво і Вольтер
Найчисленніше коло талановитих просвітителів склалося у Франції. Завдяки їм країна перетворилася на центр європейського інтелектуального життя. Звідси дух Просвітництва поширився по всій Європі. Одним із засновників французького Просвітництва був Шарль Монтеек'є (1689-1755). Він критикував французький абсолютизм і з повагою ставився до англійської конституційної монархії. Услід за Локком Монтеек'є розробляв теорію поділу влади. У творі «Про дух законів» він першим висловився за необхідність розмежувати законодавчу (парламент), виконавчу (монархія) і судову форми влади з тим, щоб кожна з них могла реально служити противагою іншій. Цей принцип Монтеек'є вважав вирішальним у сцраві забезпечення законності.
Найпомітніша постать французького Просвітництва — Марі Франсуа Аруе, більш відомий під псевдонімом Вольтер (1694-1778). Широку популярність набули його публічні виступи на захист безневинно засуджених. Він мав настільки сильний вплив на сучасників, що XVIII ст. й тепер нерідко називають «добою Вольтера».
Енциклопедія
Справжнім шедевром епохи Просвітництва стала «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел». її перший том вийшов у 1751 р. з-під пера двох авторів - філософа Дені Дідро (1713—1784) і математика Жана Д'Алам-бера (1717-1783). Всього було видано 35 томів, які містили не лише статті, а й ілюстрації і таблиці.
Ідеали Руссо
Новий етап у розвитку французького Просвітництва пов'язаний з ім'ям Жан-Жака Руссо (1712-1778). Він поділяв загальну ідею просвітителів, що природа є величезною гармонійною системою, а людина - її складовою частиною. Але на відміну від них Руссо був переконаний: люди самі зруйнували цей «природний стан», оточивши себе різними установами, створення яких суперечить закону природи.
Мислитель не визнавав позитивних наслідків прогресу і закликав повернутися до життя на лоні природи. Його ідеал - це тихе й розмірене сільське існування з повсякденною працею та невигадливим побутом і дозвіллям. Тракта «Про походження і причини нерівності серед людей»
Європейська література: між розумом і почуттям
Зміни в суспільстві знайшли яскраве відображення в літературі XVIII ст. Повсякденні турботи, побутові дрібниці, взаємостосунки звичайних людей стали змістом нового великого прозаїчного твору -роману. Доба Просвітництва відкрила важливе значення приватного життя людини, її здатність протистояти негодам, долати перешкоди і радіти життю.
Такий герой зійшов зі сторінок роману «Робінзон Крузо» англійського письменника Даніеля Дефо (1660—1731). Подорожі й пригоди — поширена тема романів XVIII ст. Нерідко автори навіть переносили своїх героїв у вигадані країни, аби на їхньому прикладі відвертіше критикувати недоліки тогочасного суспільства. Саме так, прагнучи виправити вади тогочасної Англії, зробив у своєму знаменитому творі «Пригоди Гуллівера» Джонатан Свіфт (1667-1745). Зосередження на приватному житті людини сприяло появі нової течії в літературі - сентименталізму (від англ. - почуття). Справжнім «романом століття» став твір німецького письменника й філософа Йбганна Вбльфганга Гете (1749—1832) «Страждання молодого Вертера», яким зачитувалась уся Європа.
Багата поезія, представлену іменами Бернса, Гете, Шіллера та багатьох інших.
Світ мистецтва. Нові віяння проникали і в мистецтво. На зміну строгому класицизму прийшов художній стиль рококо (від франц. — мушля). художник Антуан Ватто (1684—1721).
Рококо народилось у Франції, а згодом поширилось у інші країни. Але проіснувало воно недовго. З середини XVIII ст. на зміну рококо прийшов неокласицизм, тобто новий класицизм. Поштовхом до його виникнення стали досягнення археології. Якраз тоді почалися розкопки Помпеї -давньоримського міста, засипаного попелом при виверженні вулкана Везувій. Знайдені там пам'ятки неперевершеної краси й досконалості викликали величезний інтерес до античної культури. Особливо чітко це виявилось у творчості провідного живописця французького неокласицизму Жака Луї Давида (1748-1825).
У Франції, де нові форми мистецтва виникали особливо швидко, важливою подією художнього життя стали публічні виставки — Салони. Твори для Салонів відбирала комісія академіків
Розмаїття музичного життя
Під впливом загальних змін у суспільстві новим змістом наповнювалася музика. З'явилися твори, написані на релігійні сюжети, які можна було виконувати не обов'язково в церкві. Вони отримали назву «духовні». Ораторії — великі твори для соліста, хору та оркестру - німецького композитора Георга Фрідріха Генделя (1685-1759) передавали велич певної біблійної події та значення для людства. Кантати - подібні до ораторій, але коротші твори - Йоганна Себастьяна Баха (1685—1750) звучали з дивовижною емоційною силою.
Зросло значення світської музики. Вона звучала при дворах монархів, у салонах аристократів, у театрах, доступних для всіх прошарків суспільства. В Італії основним видом музичного мистецтва стала опера. В Італії майстри родин Аматі, Гварвері, Страдіварі розробили і як велику таємницю передавали з покоління в покоління традиції виготовлення дивовижних за звучанням скрипок.
Виняткове місце в музиці XVIII ст. належить геніальному австрійському композитору Вбльфгангу Амадею Моцарту (1756-1791). Його особливо приваблювала опера. «Весілля Фігаро».
Зміни в повсякденному житті
Звичайними для європейців напоями стали чай і кава. їх широке споживання перетворило численні кав'ярні на справжні центри суспільного життя. Різко зріс попит на настінні годинники з маятником і картини. Попри дорожнечу збільшився ввіз китайської порцеляни - декоративних ваз, столового посуду, витончених статуеток. Коли ж у 1709 р. німецькому алхіміку Иоганну Бетгеру вдалося відкрити секрет її виготовлення, у саксонському місті Майсені виникла перша порцелянова мануфактура. Англійці ввели у вжиток парасольку від дощу, яка раніше вважалася суто жіночим аксесуаром і захищала лише від сонця.
Ідеї Просвітництва і суспільство
Нові ідеї досить швидко проникли в тогочасне суспільство. Під їх знаком відбувалися зміни в освіті і традиціях сімейного виховання. Помітно потеплішали стосунки всередині сім'ї, у тому числі й ставлення до дітей. Навіть на сімейних портретах замість маленьких леді і джентльменів, зображуваних раніше у строгих позах, з'явилися малюки, які граються.
Батьки почали приділяти більше уваги вихованню дітей і розвитку їхніх розумових здібностей. Дбаючи про добробут своїх нащадків, вони прагнули дати дітям гарну освіту. Розширення мережі шкіл, у тому числі й для бідних, сприяло зростанню числа освічених людей. Дівчатка здебільшого вчилися грамоті та веденню хатнього господарства у своїх матерів, але чимало з них уже відвідували школи. У заможних сім'ях досить звичним було запрошення для доньок домашніх учителів. Час був жорстоким, і тілесні покарання вважалися звичайною справою. Проте все голосніше лунали голоси тих, хто намагався переконати батьків і вчителів у шкідливості пороття. Локк стверджував: «З дітей, яких часто б'ють, рідко виходять хороші люди».
Покращився стан медицини, що супроводжувалося заснуванням лікарень і пологових будинків, вдосконаленням медичного обслуговування, зменшенням смертності. Не тільки в будинках багатіїв, а й людей середнього статку створювалися хороші власні бібліотеки. Відчинялися також двері загальнодоступних бібліотек, які видавали книжки додому. Освічені люди, об'єднані спільним інтересом до політики, літератури чи мистецтва, прагнули спілкування. Вони створювали клуби й літературні гуртки, збиралися в салонах - приватних будинках, щоб провести час у цікавих бесідах і поділитися своїми враженнями від прочитаного.
У середині XVIII ст. друкована періодична преса повністю витіснила рукописні новини. Газети і журнали несли інформацію про події міжнародного життя, зміст дебатів в уряді, стан економіки. На їхніх шпальтах розміщувалися рекчамні оголошення, повідомлення про концерти та театральні вистави, обговорювалися книжкові новинки. Для європейців стало звичним черпати новини з преси, що вело до збільшення тиражів. Під впливом просвітителів журналісти виступали з критикою політики власних урядів, поступово знімаючи з неї завісу таємничості й роблячи надбанням гласності. Чимало місця відводилося публікації листів читачів, де вони висловлювали свої судження з різних проблем. Так складалися умови для формування громадської думки.