Монгольські завоювання та їх наслідки
Наприкінці ХІІ - на початку XIII ст. Темучин був проголошений Чингізханом (великим ханом), правителем усіх монголів.
У ХІІІ ст. військо Чингісхана підкорило Сибір, Північний Китай, Середню Азію, спустошивши і зруйнувавши міста Самарканд, Бухару, Ургенч, Ходжент, Мерв, Термез та ін.
1221 р. військо Чингісхана вдерлося до Азербайджану та Грузії, пройшло через Кавказ і дійшло до Криму, а 1228 р. здійснило грабіжницький похід на руські землі. Того ж року монголи, завдавши поразки руським князям та половцям на р. Калка, повернули на Булгарію.
Незадовго до смерті Чингізхан розподілив завойовані землі (улуси) між своїми синами Джучі, Джагатаєм, Угедеєм і Тулуєм. Нащадки Чингісхана продовжували загарбницькі війни проти народів Азії та Європи.
Розділивши армію, Чингізхан наказав Джучі громити половців (кипчаків), сам очолив похід на Хорезм.
1219 р. монголи завоювали Отрар. Перелякані мешканці Бухари і Самарканда добровільно відкрили перед Чингізханом міську браму, а 1221 р. після тривалої облоги впала столиця Хорезму - Ургенч.
З 1065 р. постійно нападали на Русь, розорюючи Київську, Переяславську і Чернігівську землі, влаштовували походи в Угорщину і Візантію. Східні половці (кипчаки) увійшли до монгольського війська, а згодом утворили основне населення Золотої Орди.
Останньою жертвою Чингісхана стала держава тангутів, розташована на північний захід від Китаю, що спочатку визнала себе васалом Чингіза, але потім відмовилася спільно воювати проти Хорезму.
1227 р. під час облоги тангутської столиці Чингізхан загинув.
Наступним ханом згідно з чингісовим заповітом став його третій син Угедей - добрий, бездарний і схильний до пияцтва. За царювання Угедея (1228-1241) монгольські воєначальники остаточно підкорили чжурчженів та подолали опір у Середній Азії.
Упродовж 1236-1241 рр. військо Бату і Субудая завоювало Волзьку Булгарію, Половецький степ, Крим, більшу частину Русі, переможно пройшло вогнем і мечем дорогами Польщі, Чехії, Угорщини, Австрії, Хорватії, Боснії, Сербії, Болгарії, вийшло на береги Адріатики. Паніка охопила всю Західну Європу. Папа Римський Григорій IX утік до Ліона, німецько-римський імператор Фрідріх ІІ Гогенштауфен сховався на Сицилії.
На курултаї ханом було обрано сина Угедея Гужа, який відверто вороже ставився до Бату. З часом Гуж загадково помер. Ханом став двоюрідний брат Бату Мунке (1251-1259).
За правління Мунке та його наступника, брата Хубілая, монголи завоювали Іран, Південний Китай. Хубілай заснував Юаньську імперію, до складу якої ввійшли Китай і Монголія
1240 р. під час нового походу монголи завоювали Київ, Волинь, Поділля, Галич.
Монгольську феодальну державу заснував хан Батий на початку 40-х рр. XIII ст. у результаті завойовницьких походів у Східну Європу. Влада Золотої Орди поширювалась на територію від пониззя Дунаю і Фінської затоки на заході до Іртиша і пониззя Обі на сході, від Чорного, Каспійського, Аральського морів і озера Балхаш на півдні до Новгородських земель на півночі. Руські землі не входили до Золотої Орди, але перебували у васальній залежності, сплачували данину і підлягали ханській владі у важливих політичних питаннях (отримання ярликів (права) на князювання, надання військової допомоги та ін.). Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, столицею спочатку стало м. Сарай-Бату (поблизу сучасної Астрахані), з XIV ст. - м. Сарай-Берке (поблизу сучасного Волгограда).
. Найбільшої могутності Золота Орда досягла за ханів Узбека (1812-1342) та Джанібека (1342-1357), але далі настав період її занепаду. Внаслідок міжусобної боротьби у 1357-1380 рр. на престолі змінилося 25 ханів.
Поразка в Куликовській битві 1380 р. та спустошувальні напади Тимура (1389, 1391,1395-1396) остаточно підірвали сили Золотої Орди, призвели до розпаду. На початку XV ст. виокремилися Сибірське ханство та Ногайська Орда, згодом виникли Казанське (1438) та Кримське (1443), в 60-ті рр. - Казахське, Узбецьке і Астраханське ханства. Велика Орда, яка виступила наступницею Золотої Орди, здійснила безуспішну спробу (1480) відновити залежність Північно-Східної Русі, але на початку XVI ст. припинила існування.