Франська держава в епоху Меровінгів та Каролінгів.
Початком утворення Франкської держави стало завоювання у 486 р. салічними франками на чолі з Хлодвігом І (король у 481- 511 рр.) з династії Меровінгів. Після смерті Хлодвіга його чотири сини розділили між собою володіння батька й лише інколи об'єднувалися для спільних завойовницьких походів.
Франкська держава існувала більш тривалий час, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. VI-VII ст. переважало общинне землеволодіння.
У політико-адміністративному Основною адміністративно-територіальною одиницею залишалася, як і раніше, міська округа
Вища законодавча, військова і виконавча влада поступово зосереджувалася в руках спадкових королів. За правління правнука Хлодвіга короля Хлотаря II (613-629 рр.). - зростання великого землеволодіння і приватної влади великих землевласників, що призвело до ослаблення королівської влади.
У середині VII ст. королівська влада зазнала занепаду і вирішення державних справ перейшло в руки майордомів.
Після тривалої боротьби в середовищі франкської знаті у687 р. майордом Австразії Піпін Геристальський став майордомом усієї Франкської держави. Саме він започаткував нову династію франкських королів, яка пізніше за ім'ям найвидатнішого зі своїх представників - Карла Великого - отримала назву династії Каролінгів.
"Салічна правда" відображає архаїчні порядки первісно-общинного ладу, що існували у франків ще до завоювання.
Син Піпіна Геристальського Карл Мартелл ("Молот"), що правив з 715 по 741 р., успадкувавши від батька звання майордома.
За правління Каролінгів у франкському суспільстві відбувався переворот в аграрних відносинах, що сприяв завершенню формування феодального ладу.
До початку VIII ст. у франків уже склалися дві ворожі соціальні верстви:
o великі землевласники
o певною мірою залежні селяни
Бенефіцій - у період раннього середньовіччя в Зх. Європі землеволодіння, яке жалував король у довічне користування васалу на умові виконання військової або адміністративної служби. Поступово перетворився на спадкову феодальну вотчину.
Карл Мартелл здійснив широке роздавання бенефіціїв.
Секуляризація - 1) звільнення від церковного впливу 2) перетворення церковної та монастирської власності на державну.
Разом із тим Карл Мартелл діяльно сприяв поширенню християнства. У церкві він бачив засіб зміцнення своєї влади.
Проводячи земельну реформу, Карл Мартелл мав на увазі, звичайно, і політичні цілі. Він сподівався прив'язати великих феодалів, що бунтували, до трону;.
Карл Мартелл і його наступники значно розширили кордони Франкської.
Син і наступник Карла Мартелла майордом Піпін Короткий (741-768) врегулював взаємовідносини з церквою.
Найбільшої могутності Франкська держава досягла за правління Карла Великого (768-814.
Кордони Франкської держави значно розширилися.
Карл Великий приділяв велику увагу зміцненню східних кордонів.
Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті
Великі феодали стали майже незалежними від неї, а дрібні та середні, стаючи васалами великих, мали набагато тісніші зв'язки з магнатами, ніж з главою держави - королем. Селянство в основному було вже закріпачене.
Син і наступник Карла Великого - Людовік Благочестивий (814-840), розділив імперію між своїми синами, зберігши за собою лише верховну владу. Це призвело до тривалих міжусобиць і смут.