11.  Октавіан Август та становлення системи принципату.
Принципат Октавіана
Із заповіту вбитого 15 березня 44 до н.е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна.
Перемогою в 31 р. до н. е. біля Акції над римським полководцем Марком Антоніем і єгипетською царицею Клеопатрою завершив громадянські війни (43-31 pp. до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, але зберіг традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою "принципат". Пізніше термін "Август" (лат. - звеличений богами) набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотим віком римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Tiм Лівій та ін.).
Сенат, що був захисником Республіки, тепер радісно вітав одноосібного володаря, руйнівника республіканського ладу.
У 29 р. до н. е. Октавіан відсвяткував тріумф за перемогу в Єгипті й отримав від сенату почесний титул імператора довічно. Усунувши із сенату прибічників Марка Антонія, він роздав легіонерам землі з конфіскованих маєтків політичних ворогів. У 27 р. до н. е. Октавіан удавано забажав відмовитися від влади. Та сенат догідливо «наказав» йому залишитися володарем і дарував на все життя титул Августа.
Так, з 13 січня 27 р. до н. е. до самої смерті в серпні 14 р. н. е. Октавіан Август правив Римською державою  згідно з постановою сенату. Офіційна посада Августа — принцепс сенату — надала назву формі його правління — принципат. Насправді, саме Октавіан став першим римським імператором, бо за його правління Римська держава перетворилася на імперію.
У день встановлення принципату, 13 січня 27 р., було проведено поділ провінцій. Прикордонні провінції (Сирія, три галльські провінції, північні області Іспанії та ін.) були визнані імператорськими. Старі, замирені провінції (Африка, Бетіка, Нарбонська Галлія, Македонія, Азія) вважалися сенатськими й управлялись проконсулами або пропреторами, яких призначав сенат. Були поділені й імперські фінанси. Поряд зі старою скарбницею, якою розпоряджався сенат, закладалися засади спеціальної імператорської скарбниці. Сенатська скарбниця карбувала мідну монету, імператорська - золоту і срібну.
Юридично повновладна установа, сенат слухняно приймав пропозиції Августа, які розроблялися звичайно в раді принцепса, що обиралася з сенаторів жеребкуванням. З 23 р. до и. е. до Августа перейшло керівництво всіма зовнішньополітичними справами.
Скликалися за Августа і народні збори, проте вони втратили політичне значення.
Перебуваючи при владі, Октавіан Август прагнув зміцнити рабовласницький лад. Усіх рабів за його наказом було повернено до їхніх господарів. За правом принцепса Август першим висловлював свою думку в сенаті.
Щоб дати можливість заробляти плебсу, Август, за прикладом Цезаря, розпочав по всій Італії будівництво шляхів, акведуків. Рим прикрасився новими храмами, базиліками, цирками, він перетворився на справжню столицю великої імперії.
Уся влада була надана верховному правителю, який мав титул імператора.  Система державного управління була пристосована до величезних територій імперії. Тепер усі посадові особи не обиралися, а призначалися на розсуд імператора. Провінціями управляли прокуратори, призначені Августом. їм надавалася воєнна й адміністративна влада.
Октавіан Август не мав таланту полководця, але міг розпізнати обдарованих людей, якими оточував себе. Тому всі його перемоги на війні були здобуті іншими командирами.  Октавіанові вдалося приєднати до Римської держави землі в долині Дунаю, західну частину Піренеїв і землі германців до річки Альби (сучасна Ельба). Він також підкорив Аквітанію (у Галлії), яка від'єдналася після смерті Цезаря. Ним були створені нові провінції, зокрема Паннонія і Далмація.
У цілому ж правління Августа привело до зміцнення рабовласницького ладу.