9. Греко-македонська експансія на Схід: передумови, хід, наслідки
Закінчення періоду послаблення Македонії збігається з початком правління Філіппа II (359-330рр. до н.е.). За часів правління Філіппа Македонія перетворюється на велику державу. Рада гетерів і народні збори були остаточно підпорядковані царській владі. Філіпп завдав удару по родовій знаті, ліквідуючи напівнезалежні аристократичні володіння Верхньої Македонії, підтримуючи будівництво міст і розвиток торгівлі.
Було проведено-кілька реформ, найважливішою з яких була військова. Ядро македонської армії складалося з вільних селян, що служили у важкій піхоті. Філіпп створив македонську фалангу, що відрізнялася від грецької компактністю та довжиною побудови - 16 і більше ряді». Воїни були озброєні особливим македонським списом – сарисою, що досягала 5 м завдовжки. Перший ряд воїнів мав короткі списи, але в міру поглиблення рядів сариси ставали довшими, останні ряди клали списи на плечі попередніх рядів. Кіннога та легкоозброєна піхота, спираючись на фалангу, успішно маневрували. Македонська армія мала катапульти, тарани, вежі для облоги.
У 50-х рр. IV ст. до н. е. Македонія захопила золотоносні розробки в горах Пангея, що дозволило ввести грошову систему, яка грунтувалася на одночасному обігу золотих і срібних монет. Фінансова реформа сприяла розвитку торгівлі. Накопичення грошей відіграло значну роль у наступних військових успіхах македонської армії.
У 357 р. до н. е. Філіпп захопив Амфіполь, потім Підну й Потидею. Пізніше йому підкорилася вся Фракія. У 348 р. до н. е. македонці взяли Олінф, у якому владу очолював Демосфен. У 346 р. до н.е. Афіни підписали мир із Македонією.
Пізніше македонці розгромили фокейців. У 340 р. до н.е. Філіпп розпочав похід до Геллеспонту, щоб установити контроль над протокою, через яку до Греції ввозили хліб. Афіни оголосили Македонії війну, у результаті якої в морській битві біля Візантії македонців було розгромлено. Однак Філіпп знову пішов до Середньої Греції. У 338 р. до н.е. біля беотійського міста Херонеї відбулася вирішальна битва, у якій греки зазнали поразки. Перемогу Македонії було закріплено на конгресі в Коринфі в 337 р. до н.е. Проголошувався загальний мир, свобода мореплавства, ліквідація піратства, незалежність грецьких держав. Було започатковано панелінський союз, прийнято дуже важливе рішення про похід проти Персії. Македонія не входила до панелінського
союзу, хоча Філіппа було обрано головнокомандувачем об'єднаних військових сил союзників. Затвердження македонської гегемонії було обумовлено кризою грецької полісної системи, війнами між полісами. У Македонії протиріччя рабовласницької системи не були загостреними, тому вона легко виграла війну з грецькими полісами.
СХІДНИЙ ПОХІД АЛЕХСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО ТА УТВОРЕННЯ ЙОГО ІМПЕРІЇ
Підкоривши Грецію, Філіпп II вів активну підготовку до війни з Персією. Через Геллеспонт на узбережжя Малої Азії він відрядив невелике військо на чолі з ІІарменіоном, щоб забезпечити переправу основних сил армії. Але через два роки після битви під Херонеєю, у 336 р. до н.е., Філіппа було вбито на весіллі власної дочки. Царем було
проголошено сина Фиіппа II Александра.
Першою справою для Александра було придушення повстань сусідніх варварських племен. Повстання іллірійців і трибалів були придушені відразу. Але проти Македонії
виступили Фіви та Афіни. Тоді Александр швидко перейшов Фессалію, проскочив Фермопільську ущелину та вийшов до стін Фів. Столицю Беотії було захоплено, зруйновано, а її жителів продано в рабство.
Навесні 334р. до н.н. Александр переправився через Геллеспонт, маючи 30 тис. піхотинців і 4 тис. вершників. Біля переправи на річці Гранік військо Александра вперше блискуче перемогло ворога: кіннота захопила протилежний берег річки. Після цього Мала
Азія була завойована.
Із Малої Азії Александр вирушив до Єгипту, який був захоплений Персією. Біля міста Ісса він вступив у битву з армією Дарія III, у результаті якої македонці здобули перемогу. Уважаючи Александра визволителем від перського панування, єгиптяни з радістю відкривали йому ворога міст. Жерці проголосили Александра сином бога Амона. У дельті
Нілу Александр заснував місто, яке дістало назву Александрія.
Із Єгипту Александр рушив углиб Перської держави. Дарій III, який на той час устиг зібрати нове військо, ішов йому назустріч.1 жовтня 331 р. до н.е. біля селища Гавгамели відбулася вирішальна битва, у результаті якої македонці здобули перемогу, а Дарій змушений був тікати. Невдовзі його було вбито власними прибічниками.
Александр був проголошений царем Азії. Протягом трьох років вій установлював свою владу в Персії. Спочатку Александр захопив Вавилон і Персиду, потім дістався річки Яксарт (Сирдар'я). Він поступово перетворювався на східного деспота.
Після походу до Середньої Азії військо рушило до Індії, але воїни почали висловлювати своє невдоволення, тому Александр був змушений повернути назад. Навесні 324 р. до н. е. східний похід був завершений.
У червні 323 р. до н. с. Александр раптово помер від лихоманки. Відразу після його смерті розпочався поділ його імперії. Держава стала розпадатися.
Завоювання Перської держави мало дуже велике значення.
o Воно сприяло зближенню економіки й культури Заходу і Сходу. Для встановлення більш органічного зв'язку між ними велике значення мало заснування кількох десятків міст ("Александрій"), які мали стати центрами об'єднання греків і македонян з місцевим населенням і взаємного обміну культурними досягненнями.
o Водночас наслідком завоювання Сходу було не тільки знищення Перської держави, а й установлення нового панування, що ґрунтувалося на жорстокому поневоленні місцевого населення греко-македонянами.
o Прогресивні зміни в результаті падіння Персії не означали поліпшення становища народних мас. Колишній гніт Перської держави змінився витонченою, значно тяжчою експлуатацією завойовників.
Проте неміцність і недовговічність держави Александра Македонського не перешкоджали тому, що на її величезній території виникли нові суспільно-політичні відносини, які були наступним етапом у розвитку античного рабовласницького суспільства. На руїнах держави Александра виник елліністичний світ.