6. Крито-мікенська цивілізація.
Крито-мікенська культура (XV ст. до н.е.)
Крито-Мікенська цивілізація (Егеїда) утворилася у добу бронзи (II тис. до н. е.). її складовими вважають критське суспільство (Мінос) як союз трьох міст-держав номового типу Маллії, Фести і Кноса (перша половина II тис. до н. е.) та міста-держави материкової Греції: Мікени, Тіринф, Аргос, Пилос та ін. (XV-XII ст. до н. е.). У політичному аспекті це були ранньокласові держави: Критська цивілізація теократична монархія, Мікенська - монархія із значною роллю військової аристократії. Господарський розвиток міст-держав мав спільні ознаки. Сприятливими передумовами розвитку були можливості розвитку багатогалузевого аграрного виробництва, природні умови та м'який клімат, наявність власної металургійної бази, морське судноплавство, виробництво високотоварної експортної продукції (вина, оливкової олії).
Економічні відносини визначала господарська двосекторна система, що охоплювала палаци (адміністративно-релігійні, господарські комплекси) і територіальні громади. Землі були державною власністю. Палацова адміністрація контролювала всі сфери життя, організовувала виробництво, облік і розподіл, військову справу.
Критяни панували в Егейському морі, володіючи найкращим флотом. Вирішальну роль в економіці мало сільське господарство. Серед рабів переважали рабині, які отримували продовольчі пайки.
Мікенська цивілізація, або Ахейська Греція — культурний період в історії доісторичної Греції з 16 по 11 століття до н. е., бронзової доби, частина крито-мікенської культури. Отримала свою назву за містом Мікени на півострові Пелопоннес. Іншими важливими полісами цього періоду були Афіни, Фіви та Пілос. На противагу мінойцям, культура яких досягає розквіту завдяки мирному існуванню та жвавій торгівлі, мікенці були завойовниками.
Засновниками мікенської культури були племена ахейців, які заселились тут на початку 2 тисячоліття до н. е.  Перші міста-держави, утворені в 17-16 століттях до н. е. — Мікени, Тиринф, Пілос — мали тісні культурні та торговельні зв'язки із Критом. Мікенська культура багато запозичала від мінойскої цивілізації.
У 15-13 століттях до н. е. ахейці завоювали Крит і Кіклади, колонізували численні острови в Егейському морі, заснували низку поселень в глибині території Греції, на місці яких пізніше виросли знамениті античні міста-держави — Коринф, Афіни, Дельфи, Фіви. Цей період вважається часом розквіту мікенської цивілізації. Ахейці підтримували не тільки старі критські торговельні зв'язки, але і прокладали нові морські маршрути на Кавказ, Сицилію, у Північну Африку.
Основними центрами полісів, як і на Криті були палаци, однак важливою відмінністю їх від критських є те, що вони були укріплені і представляли собою цитаделі. Вражають собою монументальні розміри цитаделей, стіни яких побудовані з необроблених брил, досягають у деяких випадках ваги до 12 тонн. Найвидатнішою є Цитадель Тиринфська, вся оборонна система якої була продумана з особливою ретельністю для запобігання будь-яких несподіваних ситуацій.
Центром раннього етапу античності (кінець III — середина II тис до н.е. ) був острів Крит, а трохи пізніше — та частина грецького материка, де знаходиться місто Мікени. Загалом культуру цього періоду (приблизно XV ст. до н.е.) називають крито-мікенською.
Резиденцією верховного правителя Криту був Кносс, місто біля північного узбережжя острова.
У 1900 р. видатний англійський археолог А. Еванс приступив до розкопок давнього міста Кносс, де він знайшов великий палац, побудований наприкінці III тис. до н.е. і повністю перебудований близько 1700 р. до н.е.
Пізніше палаци, подібні до кносського, були виявлені й в інших місцях Криту. Можна було зробити висновок, що вже з XXII ст. до н.е. на Криті існували ранньокласові держави. Особливої могутності й культурного розквіту критське суспільство досягло в XVIII—XV ст. до н.е.
Розкопки на Криті й у Мікенах показали зв'язок двох культур. Виникло таке поняття, як крито-мікенська культура. Стало зрозуміло, що це була цивілізація епохи бронзи з розвинутим суспільним ладом, з високим рівнем техніки й культури.
У 1952 р. вдалося прочитати й частину знайдених при розкопках документів. Це зробили англійські вчені М. Вентрис і Дж. Чедвік. Виявилося, що вони написані одним із ранніх діалектів грецької мови.
Критські міста й палаци були зруйновані в середині II тис. до н.е. у результаті виверження вулкана на острові Санторин в Егейському морі й викликаного ним землетрусу.
Панування в Егейському басейні перейшло до ахейців, які жили в містах-фортецях материкової Греції.
Критської культури не стало, але ще біля трьох сторіч близька їй мікенська культура існувала на грецькому материку. Зникнення мікенської культури пов'язують із дорійським вторгненням близько 1200 до н. е.
Отже, східноземноморська Крито-Мікенська ранньокласова цивілізація сформувалася у добу бронзи за відсутності іригаційного сільського господарства, але на основі централізованої організації виробництва, адміністративного державно-палацового господарства.
Руйнування Критської цивілізації, на думку вчених, ахейськими племенами, а мікенської культури - грецькими племенами дорійців призвело до економічного регресу. Зникла писемність, основи якої греки через декілька століть запозичать у фінікійців. Відродження економіки відбувалося на основі технологічного вдосконалення сільського господарства в умовах ранньозалізної доби, відсутності палацової економіки, формування економічної самостійності домогосподарств і особистої ініціативи людини.