У ході польового збору етнографічних матеріалів виявляють значну кількість предметів матеріальної і духовної культури. Їх вилучають із повсякденного вжитку і беруть до музейних етнографічних збірок. Такі матеріали нагромаджені у фондах і експозиціях практично всіх історичних і краєзнавчих музеїв. Кожен з таких музеїв може створити свою невелику чи достатньо значну етнографічну експозицію, що висвітлюватиме якісь окремі аспекти традиційно-побутової культури.
Формування етнології як науки сприяло створенню етнографічних музеїв, що згодом ставали важливими центрами наукових досліджень. В 1852р. відкрито Німецький музей в Нюрнбергу, 1855р. аналогічний музей в м.Берліні який мав великий етнографічний відділ. Впродовж 60х рр. ХІХ ст. етнографічні відділи були відкриті майже у всіх великих європейських та американських музеях. У 70х ХІХ ст. краєзнавчі музеї набули повсюдного поширення. В 1878 р. засновано етнографічний музей Трокадеро в Парижі, що з 1930р. відомий як музей оксфордського університету Пітта Ріверса. У Росії 1879 р. засновано Петербурзький музей антропології і етнографії та етнографічний відділ Російського музею (1897). В Україні етнографічне музеєзнавство починається з 1894 р. коли було влаштовано етнографічну виставку.
З 1970 р. в Ужгороді працює музей-скансен (під відкритим небом) ЗАКАРПАТСЬКИЙ МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ.
Етнографічні колекції історичних, краєзнавчих, історико-краєзнавчих та спеціалізованих етнографічних музеїв достатньо повно репрезентуть історично сформовані особливості культури і побуту. Загалом музейні експонати несуть різноманітну інформацію.