Для всебічного вивчення традиційно-побутової культури, генези окремих її явищ, етногенезу самих народів та їх етнічних стереотипів винятково важлиу роль відіграють писемні матеріали. До них належать клинописні написи, храмові і монастирські звіти, літописи, історичні хроніки, юридичні документи, описи майна, географічні описи, записи очевидців, праці античних і середньовічних вчених і т.п. Кількість писемних матеріалів постійно зостає за рахунок щоденників і звітів етнографічних, археологічних, фольклорних, мовознавчих та інших експедицій. Прикладом давніх писемних джерел можемо вважати "Повість минулих літ", "Київський літопис" , "Галицько-Волинський літопис" і.т.п. "Повість минулих літ" дає не лише детальну карту розселення етносів Східної Європи в 6-11 ст. , а й перелічує східнословянські племена та ставить питання про походження словян. У цьому літописі є чимало етнографічних відомостей. Літописець вказав що усі племена мали свої звичаї, обряди, закони предків своїх.
Різноманітні етнографічні матеріали містять записи очевидців і мандрівників (Плано Карпіні, Віллєм Рубруквіс та Марко Поло - зібрали дані з історії і традиційно-побутової культури багатьої народів Азії і Європи).
Етнологія використовує практично всі види писемних джерел, бо вони дають змогу розглядати традиційно-побутову культуру в її поступальному розвитку.