Вона складаєтсья з пяти груп (єгипетська, семітська, берберська, кушитська, чадська групи мов). Окремі з мовних груп розійшлись дуже давно, а тому спорідненість між ними виявляється значно слабше, ніж між індоєвропейськими мовами.
- Єгипетська: розквіт і поширення припадає в часи Стародавнього Єгипту. До них належать давньоєгипетська, середньоєгипетська і новоєгипетська мертві мови.
- Семітська: у групі виділяються дві підгрупи мов: східна і західна.
Східна підгрупа семітської групи мов представлена переважно такими мертвими мовами: акадською, старохананейською, фінікійською, моавитською, давньоєврейською та аремейською.
Західна підгрупа семістької групи мов представлена значною кількістю мов. Найпоширеніша з них є арабська мова, якою нині розмовляють іракські, сирійські, палестинські, лівійські, леванські араби тощо.
- Берберська: берберськими мовами нині розмовляють корінні етноси Пн.Африки в Атласних горах та в оазисах (кабіли, шільхи, тамазігхти, ріфи, туареги, бербери оазисів, зенаги).
- Кушитська: Кушитськими мовами розмовляють корінні етноси середньої течії р. Ніл та Африканського Рогу (ороми, сомалйці, беджі, омети, афари, кафи, сахи, боні тощо).
- Чадська: розмовляють хауси, бури, маси, бади, сури, муби, котоки, болеви. Мова хаусів виконує роль мови міжетнічного спілкування.