Історично мовна і етнічна належність збігаються. Це робить мову необхідною основою ідентифікації всіх етнічних спільнот. Тому в основу етнолінгвістичної класифікації поставлено два критерії: мову і етнічну належність. Виникнення і розвиток мови завжди йшли паралельно з антропогенезом і етногенезом. Мова проходить ті ж самі етапи складні процеси історичного розвитку, що й етнічні спільноти. Часто мовні і етнічні спільноти не збігаються. Відомо чи мало випадків коли етнос розмовляє двома і більше мовами, або коли одною мовою розмовляє кілька етносів. Такі явища засвідчують процеси поглинання й асиміляції поневолених етносів панівними.
Мови народів світу класифікуються за генеалогічним принципом. При цьому вони систематизуються і групуються за близькістю їх основних лексичних фондів та граматичної будови. За рівнем спорідненості генеалогічна класифікація групує мови у сімї, у сімях виділяє гілки, у гілках - групи, у групах - підгрупи. За такою схемою розроблено нині поширену генеалогічну класифікацію мов. Також, мовознавці виявили кілька мов, що не виявляють генетичних звязків з іншими. Такі мови виділено в окрему групу ізольованих (самостійних) мов.
Поєднання мовної класифікації Дж. Грінберга, Н. Мак-Кауана та Е.Сепіра з етнічною спорідненістю і територіальною близькістю етносів складає основу сучасної етнолінгвістичної класифікації.