1
Розвиток археографії в Україні і в Росії в кінці 19 на початку 20 століття.
З кінця 19 початку 20 ст археографія в Росії набуває масового характеру. Цей період характеризується діяльністю таких товариств як: РИО – Российское историческое общество(1866р). Члени РИО: Калачов, Грот, Пекарський. На чолі РИО номінально стояв імператор. З 1873р – РИО почало називатися «Императорское РИО». З 1867 по 1916рр, РИО видавало «Сборники РИО». Вийшло близько 148 томів. В них вміщено документи 15 – 19ст. Це товариство видало ще 25 томів «Руского библиографического словаря»,тут близько 60 тисю прізвищ до 1899р.
В АЮЗР документи 14 – 17ст. з історії України, Білорусії, Росії. В цих документах подавалася соціально – економічна історія цих територій і доба Хмельниччини.
В цей період діє АН. З 1872р і зв’язку з 200-сот літтям від народження Петра І, АН вирішує опублікувати «Письма и бумаги Петра Великого». 1-й том вийшов аж у 1877р, а затверджений у 1872,а до революції 1917р вийшло 6 томів (зараз близько 20 томів).
Під кінець 19ст нараховувалось близько 100 членів в Историческом обществе Нестора Летописца. Це товариство було утворене в 1872р.з ініціативи професорів Київського університету і існувало до революції. Це товариство видавало «Записки». Вийшло 24 томи. В них були: документи ,що стосувалися історії України до 1914р.
У 1884р з ініціативи російського археографа Калачова створено в кожній губернії «Губернские учене, архивные комисии». Видавали такі публікації: «Груды», «Сборники», «Известия».
У Львові у 1873р з ініціативи наддніпрянців, було створено «Літературне товариство ім.. Т.Г. Шевченка». Завданням цього товариства була публікація творів укр. письменників, філософів, на укр. мові. З 1892р – це товариство перетворено в наукове (НТШ). Воно видавало свої записки – ЗНТШ. Було видано понад 150 томів. Товариство існувало до осені 1939р, а офіційно було закрите в січні 1940р.
Крім ЗНТШ, наукове товариство видавало літературно – науковий вісник (ЛНВ) з 1898 по 1906р. В свій час ним керував Грушевський.Видавало «Джерела з іст.Укр.-Русі».
НТШ – було свого роду Українською АН. В Україні та Росії, навіть під тиском царизиму, видавалося багато журналів і альманахів. «Русский архив»(1863-1917рр) – 12 номерів у рік. Редактором був Бектєрєв. Виходив з 1882 по 1906р журнал «Киевская старина». Вийшло 94томи.У червні 1989 відновило роботу.
З 1838р в кожній губернії виходила «Губернська газета» і «Пам’ятные книжки». Також діяла Київська археографічна комісія заснована в 1843р.Діяла Петербурська археографічна комісія,в 60-90ті р. видавали «Акти относящієся к іст. Юго-Западной Русі». Археографічна комісія видала «Акты Юго – Западной России»(з 1865 по 1892р – 15 томів). Ці томи редагували Костомаров (11) і Карпов (4).
2
Правила передачі тексту іноземною мовою.
• Якщо в тексті іноземною мовою тут же переклад, і він нас влаштовує, то його можна використовувати;
• Якщо перекладу немає, перекладаємо самі. Якщо є переклад але він нас не задовольняє, також перекладаємо самі;
• Якщо текст українською мовою, а в тексті є речення чи вирази іноземною мовою – робимо:
1. Переклад зразу;
2. Перекладаємо в примітках;
3. Якщо вислів нам знайомий то перекладати нетреба;
• Яким би досконалим не був переклад, він ніколи не замінить оригінал.
3(а)
Усунення помилок у тексті документа.
1.) Встановлюємо скільки втрачено сторінок, рядків, слів або літер.
2.) Потім шукаємо подібні документи щоб на основі них можна було відтворити втрачені сторінки, рядки, слова і літери. Якщо документів не знайдено а в тексті є якась нісенітниця то вживається кон’єктура.
Кон’єктура – це виправлення дефектного тексту або якої-небудь його частини при відсутності необхідних документів, на основі догадок.
Золоті правила археографа:
• Обережність;
• Виправлення тексту лише в разі його дефектності;
• Виправляти текст лише тоді, коли догадка археографа має під собою грунт;
• Краще залишити помилку автора, ніж внести свою.
3(б)
Примітки та коментарі. Їх призначення та характеристика.
Єдиної думки щодо різниці між примітками і коментарями немає.
Примітки поділяються на:
• Текстуальні (посторінкові примітки,під текстом);Друкуються дрібним шрифтом петітом
• За змістом (коментарі).Критика тексту. Друкуються в кінці публікації.Поямснюються події,особи,факти,що немає у документі.
В примітках позначають:
• Обґрунтовується вибір тексту;
• Обґрунтовується дата і авторство;
• Вміщується кон’єктура;
• Відмічаються пошкоджені місця;
• Переклади цитат іноземною мовою;
• Подаються виправлені дати або помилково написані прізвища.
В кон’єктурах виправляються неправильно подані факти, характеризується особа яка згадується в документі, уточнюються події про які йдеться в документі.
4
Розвиток археографії з середини 1950хх.р до наших днів.
З 1954р. почало виходити «рабочеє двіженіє в Росії в 19 веке». Горбачовська «перебудова». В лютому 1956р відбувся 20 з’їзд партії, на якому виступив Микита Хрущов із доповіддю «Про культ особи Сталіна». Після 20-го з’їзду видано постанови які полегшували публікації документів і дозволяли публікувати документи які були раніше заборонені.
В 1963р – постанова про покращення архівної справи в СРСР: прийняти єдиний план; розробити правила публікації документів. 1958р – рішення публікувати 5-те зібрання творів Леніна. 55 томів виходило до 1965р.
У 1957р засновано журнал «Вопросы истории»(12 номерів в рік/Москва), «Украинский исторический журнал»(12 номерів в рік/Київ).
У 1958р почав виходити «Археографический ежегодник». Розділи: теорія, історія, документи. З 1956р відновлено діяльність археографічної комісії, її очолив Тихомиров.
Грудень 1988р в Києві всеукраїнська нарада істориків – архівістів, на ній прийнято план публікації документів з історії України. Лише незначна частина задуманого була реалізована. Відновлено видання «Український археографічний щорічник». Публікувалися праці Костомарова, Куліша, Драгоманова, Грушевського. Доступ в архіви був обмежений.Вже в незалежній Україні створено в Києві «Укр. Інститут джерелознавства та археографії ім. М.С.Грушевського».
5
Способи встановлення відсутніх дат в документах.
Якщо дати немає, то її встановлюємо:
1. За грифом «відправлено»;
2. за грифом «одержано»;
3. За поштовим штемпелем;
4. За загадкою про події про які відомо з інших документів;
5. За згадкою прізвищ,особливо їх титулів,що є в док.;
6. На осн. письмового матеріалу на якому написаний документ;
7. За водяними знаками – філігранями;
8. За вензелями (гербами);
9. За відповіддю на лист,або розпорядження які збереглися;
10. За термінологією;
11. За типом письма,шрифтом;
12. За наявністю конверта.
Якщо не можна точно датувати документ, то дата вказується так: раніше;пізніше; не пізніше. Обгрунтованість датування вказується у примітках. Іноді у замітках по змісту з указанням пошукових даних документів, що були використані для визначення дати.
При встановлені дати документу на основі його змісту в примітках вказуємо що конкретно в змісті стало приводом для обґрунтування дати.
6
Історичні джерела, їх класифікація.
Історичні джерела – це пам’ятки, які виникли в конкретних умовах суспільного розвитку, органічно зв’язані зі своїм часом, в яких так або інакше фіксуються, відображуються реальні явища і факти дійсності. Історичні джерела поділяються на 6 родів:
• Речові;
• Образотворчі;
• Етнографічні;
• Лінгвістичні;
• Усні;
• Письмові.
Ми маємо справу лише з письмовими джерелами. Письмові пам’ятки:
1. історичні залишки;
2. історична традиція (розповідні, наративні)
Історичні залишки под. на: публічно-правові ( автор держава) це:конституції,укази,декрети ,постанови,декларації і приватноправові (автор окрема особа) заповіт,шлюбний контракт,дарчі грамоти. Наприклад:Статути Вел. Князівства Литовського,Законодавство Речі Посполитої,Закони Російської Імперії. Історичні залишки –безпосередні свідчення про історичний факт,подію.Це не розповідь,а вираз стану певного факту.Історичні залишки містять най достовірніші дані про факт.
Історична традиція. Наративні документи: літописи, спогади,листи ,щоденники(Польські хронічки,Укр.хронографи). Звідси специфіка виявлення цих груп,специфіка опрацювання,специфіка публікації.
7
Складання предметного, термінологічного та хронологічного покажчиків. Їх призначення.
Предметний покажчик (предметно – тематичний). Алфавітний порядок.Сюди входять: поняття, предмети, назви,події і факти. Він не дуже часто вживається. Цей покажчик має рубрики і підрубрики. Наприклад – Школа – початкова, середня, вища.
Термінологічний покажчик. Це перелік термінів в алфавітному порядку, що зустрічаються в публікації від початку до кінця, слова що вийшли з вжитку (архаїзми). Якщо їх є багато то створюється окремий список. Якщо таких слів небагато то їх можна пояснити в передмові чи в примітках.
Хронологічний покажчик. Не вказується, якщо документи розташовані у хронологічній послідовності або роки вказані у назві. Включає: дату, позначення факту, анотацію факту, посилання на джерело з якого взято відомості. Вказується стиль - новий,старий.
8
Археографічна діяльність М.М. Бантиш – Каменського.
Бантиш – Каменський М.М (1737-1814) виходець з молдавських дворян, закінчив Московський університет. 52 роки служив в архіві колегії іноземних справ. Його заслуга в тому, що він систематизував і описав документи дипломатичної історії Росії з Китаєм, Польщею, Туреччиною, Грузією. Врятував багато цінних документів при пожежі в Москві у 1812р.Брав участь у публікації праць Голікова і Новікова. Публікував праці Татіщева. Основна праця – «Обзор внешних сношений России» Т 1-4. (1894-1902).
9
Вибір основного тексту документа для публікації.
В археографів немає єдиної думки, щодо того який текст вважати найкращим. Найкращий текст це той, в якому найменше пропусків, помилок який найменше зіпсований. Однак це може бути ілюзія, оскільки цей список міг виникнути в 17 а не в 14 столітті. Тоді текстолог бере найдавніший список тексту. Текстолог або археограф бере той список, ту копію в якій найбільше рис, що знаходяться в інших списках.
10
Документальні публікації другої половини 18ст. І.І. Голіков.
Василь Микитович Татіщев(1686 – 1750) написав « Історію Російською» в 5 томах,1 том іст . Рос. 2-5 документи і 186 коментарів.Герельд Фрідріх Міллєр написав «іст.Сибіру» .Новіков Микола Іванович опублікував 2 випуски документів «Древняя російская вівліофіка» 1773-1775 10томів,1778-1781- 20 томів.
Голіков (1735 – 1801р) син купця. Багато їздив. Зібрав близько 1500 записок Петра І і опублікував збірник документів «Деяния Петра Великого, мудрого преобразователя России», спочатку 12 а потім ще 18 томів. Він перший публікуючи пронумерував у валовій нумерації документи. Кожен документ мав заголовок, в якому друкувався адресат, місце складання документа і дата. Публікація документів була викликана розвитком історичної думки в Росії.
У 18ст було поставлено питання про вивчення джерел, виробилися елементи наукової критики. Заслуга археографів 18ст в тому, що вони намітили основні принципи публікації документів.
11
Заголовок документа, його елементи. Призначення заголовка.
По ньому можна визначити: автора, дату, характер документа. Класичний заголовок складається з: порядкового номера документа у публікації; дата; місце складання(інколи); вид документа;(лист,договір) автор; адресат; зміст.
Якщо друкуються однотипні документи, складається скорочений заголовок («Письма и бумаги імператора Петра Великого»).. Якщо документ уже має заголовок то треба обов’язково його зберегти.
12
Радянська археографія в 1920хх.р і до сер. 1930хх.рр.
У цей період створюються спеціальні товариства і інститути, які займалися публікацією документів. У грудні 1920р засновано «Істпарт» - Інститут по изучению истории партии. У 1920р створено інститут Маркса і Енгельса. У 1924р створено інститут Леніна. Всього на території СРСР існувало близько 100 Істпартів, з яких 20 були на Україні.
Істпарт збирав і публікував документи по історії революції і громадянської війни. В 1931р інститут Маркса і Енгельса об’єднався з інститутом Леніна а пізніше ще й Сталіна. Документи публікували двома видами:
1. Окремі брошури;
2. Зібрання творів.
У 1920 – 1926р – видано перше зібрання творів Леніна ( 20 томів – 26 книг) тиражем в 133тис книг. 1-е видання: твори по хронології, в кінці кожного тому докладні коментарі і іменний покажчик. Простий папір і дешеве видання. 2-3-є видання: видано в 1925 – 1932рр – 30 томів, біля 3-ох тисяч творів, більша частина з яких до цього не була опублікована. Вперше було опубліковано близько 1500 листів Леніна. Друге видання дуже розкішне – гарний папір, дороге.
З 1924р і до розпаду СРСР почали виходити «Ленинские зборники», до 1980р вийшло до 40 випусків. Друкували ново віднайдені праці, чорнові варіанти.
У 20хх.рр було вирішено публікувати твори Маркса і Енгельса. Вийшло 4-ри томи. Більше не було оригіналів тому почали видавати «Архів Маркса і Енгельса». Вийшло 13 томів.
У 1922р йде реорганізація архівної справи і замість Головного, стає Центрархів на чолі з Покровським (1866 – 1932рр). Під його керівництвом вийшла збірка матеріалів – «Пугачовщина» в 3-ох томах. У 1925р почали виходити «Востание декабристов». Виходили збірники на тему : народництво, революція 1905 – 07рр, 1-а світова війна, громадянська війна.
З 1922р по 1941р виходив журнал «Краcный архив», редагував Покровський. Вийшло 106 номері.
1924- 1 всеросійський бібліогр. з’їзд ,2-й -1926 Троповський,Боднарський,Фомін.
У 1930- московський бібліотечний інститут.
13
Поліграфічне оформлення публікації документів.
До нього входять такі завдання:
1. Допомогти читачу краще вивчити джерела що публікуються;
2. Полегшити читання тексту;
3. Зробити видання міцним;
4. Надати виданню естетичного зовнішнього і внутрішнього вигляду.
В поняття палеографічне оформлення документів входить:
1. Встановлення формату;
2. Вибір паперу;
3. Вибір шрифту;
4. Підготовка ілюстрацій для обкладинки.
Формат видання. Обсяг публікації визначається в друкованих аркушах.(друкований аркуш це папір форматом 60 на 90). Найкраще користуватися публікаціями в 30 – 40 аркушів. Найпопулярніший формат 143 на 215.Є багато шрифтів. Кожна публікація друкується нормальним шрифтом (кегель 10 ), примітки друкуються дрібним шрифтом( петітом,кегель 8). Використовується також курсив (розрядка,коли букви трохи далі).
14
Історія дожовтневої історичної бібліографії.
Із дожовтневої бібліографів виділялися :
Пекарський(1827 – 1872) – історик. Праці «Наука и література в России при Петре Великом»(в 2-х томах), «История иператорской АН». Він описав усі книги, що вийшли при Петрі І в Росії і за кордоном. Всі книги розташовані по хронології випуску. Пекарський був удостоєний Демидіївської премії.
Геннаді(1826 – 1880) – літератор. Видавав праці про Гоголя та Пушкіна. Був неуважний, у його творах є багато помилок. Склав «Справочный словар о Русских писателях и ученых умершых в 18 – 19 веке»(в 3-х томах), а також «Список Русских книг 1725 – 1825р». У 1859р видавав «Литература Русской библиографии». Всі документи в хронологічному порядку. В цій праці, все викладено по тематичним відділам, переважно анотації бібліографічних книг і статтей.
Межов(1831 – 1894) – професійний бібліограф. Видав десятки праць з історії, етнографії. Загалом видав десь біля 50-и праць, одна вийшла в декількох томах. Дані в нього не зовсім точні. Ввів вперше в Росії реєстр періодичних видань в бібліографічних щорічниках. Вперше в Росії використав у бібліографічних виданнях рецензії.
Лісовський(1854 – 1920) – Видав «Библиография Русской периодической печати» над якою працював 25 років. Обмежив випуск бібліографії до кінця 19ст.
Журнал «Бибилиографические листи» (1825-1826)Видавав Кеппен. « московський телеграф» Полевого,»Отечественние записки» Краєвського. У 2 половині 19 ст. Н. Чернишевський,Добролюбов.Ряд журналів «Бібліограф», «Бібліографіческіє запіскі» (1858-1859,-1861), «кніжний веснік» (1860-1867). «Одеській каталог» (1882-1883).1889- московський бібліографічний кружок,1900- Рускоє бібліографіческоє общество при московському університеті, «Книговедение»1894-1896, «Библиографические известия».1899 Руское библиографическое общество в Петербурзі.
15
Правила публікації документів 7 – 16ст.
1. Текст передається цивільним шрифтом, але зберігаються такі літери: і, єр(тв.знак) і єрик(мяк.зн.);
2. Титла розкриваються, виносні букви вносятбся в рядок подаються в дужках і ці внесені літери друкуються або напівжирним шрифтом або курсивом;
3. Розділові знаки для документів до 16ст – крапка, кома, крапка з комою, тире;
4. З великої літери пишуться слова: після крапки або початок речення; власні назви; географічні назви;
5. Буквенні цифри замінюються арабськими;
6. Увесь текст ділиться на абзаци,ті діляться на речення , вони в свою чергу діляться на фрази;
7. В кінці тексту документа один або кілька підписів осіб які засвідчують цей документ.
16
Радянська археографія в роки Великої вітчизняної війни ( 41 – 45р).
У роки війни інститут історії партії ЦК КП(б)У було евакуйовано у тил, більшість співробітників інституту пішло на фронт, тому публікаторську роботу було тимчасово припинено. Архівні органи України у роки Вел. Вітчизняної війни були евакуйовані в глибокий тил, де вони продовжували свою роботу, пристосовуючи її до завдань оборони держави. Перед архівними органами України було поставлено завдання, врятувати документальні бази.
Восени 1941р Архівне управління УРСР створило Центральну оперативну групу з найбільш досвідчених і кваліфікованих архівних працівників, роботою якої керував ЦК КП(б)У. Радянський уряд виділив багато вагонів для відправки найцінніших документів у глибокий тил. Було вивезено до 1,5 млн. справ.
З 1942р випускаються збірники документів, головним чином, пропагандистського х-ру. Починається підготовка науково – популярної серії однотомних збірок, присвячених великим рос. Полководцям і флотоводцям.
Серед наукових установ, що займалися публікацією джерел, основну роль відіграли: інститут Маркса – Енгельса – Леніна і Головне архівне управління з підпорядкованими йому архівами. Цей інститут ( М-Е-Л) при ЦК ВКП(б) в період Вел.В війни посилив увагу до справи розповсюдження ідей марксизму – ленінізму та розвитку радянського патріотизму. Одночасно продовжувалась робота по зібранню і публікації багатої літературної спадщини класиків марксизму – ленінізму, документів по історії революційного руху. Інститут підготував і випустив, декілька актуальних тематичних збірників. До їх числа відносяться збірники: «Документы Великой Октябрськой революции». Спільно з Головною редакцією «Історії громадянської війни» в 1943р був випущений збірник «Розгром немецких захватчиков в 1918г.». В період війни, інститут вів велику роботу по підготовці видань початих ще до війни. В 1941р вийшов 11 том «Архіва Маркса і Енгельса».Інститут М-Е-Л вів роботу по підготовці 4-го видання «Сочинений Ленина». В 1942р були випущені 34, а в 1945р – 35 збірники документів присвячені питанням організації молодої радянської республіки.
Тематика збірників які вийшли в роки війни, головним чином відкликалась на події, що переживав радянський народ. Ряд збірок було присвячено 25 літтю Великої Жовтневої рев-ї. Інші збірники відбивали історію боротьби з нім. Окупантами і Укр., Грузії, боротьбу з білофінськими інтервентами в Карелії в 1918 – 1922рр, героїзм радянських воїнів на фронтах війни. Поступово підвищувалась якість видань документів. Цьому сприяла конференція істориків – архівістів 1943р, на якій були розроблені шляхи розвитку археографії.
Результатом виконання рішень конференції був випуск в 1945р «Основних правил публікації документів» Державного архівного фонду СССР. Розширенню документальної бази для наукової і особливо, для агітаційної і пропагандистської роботи сприяла діяльність Секритаріата Головної редакції «Історії громадянської війни» і обласних комісій по історії Вел. В війни. Серед документальних видань періоду війни, важливе значення мають публікації Надзвичайної слідчої комісії про злодіяння німецько – фашистських загарбників на рад. землі.
Публікація джерел, в роки Вел.В війни була пов’язана з великими матеріальними труднощами, нестачею кадрів, неупорядкованістю і недоступністю багатьох архівних матеріалів.
17
Типи публікацій документів, їх характеристика.
Їх є 4 загальноприйнятих:
• Академічний тип (видання) – це публікація всіх джерел з даної теми, це найвищий тип документального видання. Він призначений для наукових цілей. Наприклад: «Письма и бумаги імператора Петра Великого», «Полное собрание руских летописей», «Правда Русская», «Духовние и договорние грамоти великих и удельних князей».
• Вибрані документи для наукових цілей. Це публікація окремих документів.Також призначені для науковців. Наприклад: «Рабочие движения в Росии в 19вв».
• Науково – популярне видання. Призначене для широкого кола читачів. Тут зібрані документи, подані мовою доступною для широкого кола читачів.сюди включаються документи,які найкраще висвітлюють тему,але в популярному викладі (темі).
• Учбово – документальний (хрестоматія). Для неї характерно: документи що опубліковані в хрестоматії, тісно пов’язані з програмою даного курсу, та мають багато довідкового матеріалу.Як правило друкуються сучасною мовою.
18
Наукові товариства в Україні та Росії в 19 на поч. 20ст. Їх роль у розвитку археографії.
У 1804р з’являється МОИДР – Московское общество истории и древностей Российских. Туди входили найвідоміші вчені – історики Росії (Карамзін, Шльоцер, Бантиш – Каменський).
З 1846 по 1917р, МОИДР видає ЧОИДР, ВИЙШЛО 264 ТОМИ. Там друкували статті теоретичного характеру. Основну частину становили тексти документів. Велика заслуга у публікації з історії Укр на сторінках ЧОИДРа належить Бодянському,він бів секретарем МОИДР і редактором ЧОИДР (опублікував понад 30 документів по історії Укр.).
В 1805р в Казані виникло аналогічне товариство, у 1817р – в Харкові. В 1839р в Одесі. У 1834р для того щоб опублікувати матеріали з 2-ї експедиції (1828р) була створена Тимчасова археографічна комісія (з 1837р вона стала постійною). Вона видавала ААЕ «Акты археографических комисий». Також публікувала «Акті исторические»(5 томів) «Дополнения к актам историческим»(12 томів), «Акты относящиеся к Южной и Западной России» (15 томів).Петербурзька археографічна комісія видала «Русская историческая библиотека»(39 томів).Другий відділ очолював Мих. Спираеський,заступник- Балудянський опублікували «Полное собрание законов Росийской империи» поч.. з 1830 по 1916р. Скалається з 3 части у 1830-перша 45 томів,перший закон «Соборное уложение1649»,ост. Документ підпис Олександром І в 1825р. 30- тис. законодавчих актів. ІІ з 1830 по1884,55 томів,60 тис. док. Першиц підписав Микола І,ост.-ОлександрІІ. 3-випус1885-1916,не завершений,40 тис. док. 33 томи,по 2 книги кожен.
РИО – (Русское историческое общество). Створено в травні 1866р в м. Петербурзі. На чолі РИО номінально стояв імператор, з 1873 РИО почало називатися – Императорское РИО. Тут працювали такі відомі археографи: Калачов, Пекарський, Грот.
З 1867 по 1916р РИО видавало «Сборники РИО». Вийшло близько 148 томів – в них вміщено документи 15 – 19ст. Видано 25 томів «Русского биографического словаря». З 1865 по 1892рр вийшло 15 томів АЮЗР. 15 томів редагували Костомаров(11) і Карпов(4). В АЮЗР вміщувалися документи 14 – 17ст з історії Укр, Россії, Білорусії.
У Львові у 1873р з ініціативи киян, було створено «Літературне товариство ім.. Т.Г. Шевченка». Завданням цього товариства була публікація творів укр. письменників, філософів, на укр. мові. З 1892р – це товариство перетворено в наукове (НТШ). Воно видавало свої записки – ЗНТШ. Було видано понад 150 томів. Товариство існувало до осені 1939р, а офіційно було закрите в січні1940р.
Крім ЗНТШ, наукове товариство видавало літературно – науковий вісник (ЛНВ) з 1898 по 1906р. В свій час ним керував Грушевський.
НТШ – було свого роду Українською АН. В Україні та Росії, навіть під тиском царизиму, видавалося багато журналів і альманахів. «Русский архив»(1863-1917рр) – 12 номерів у рік. Редактором був Бектєрєв. Виходив з 1882 по 1906р журнал «Киевская старина». Вийшло 94томи.
З 1838р в кожній губернії виходила «Губернська газета» і «Пам’ятные книжки». Також діяла Київська археографічна комісія заснована в 1843р.
19
Типи руського письма 11 – 17ст.
Їх є три:
Устав – вживався в 11 – 16ст, іноді і в 17ст.
• Літери стоять прямо по рядку, літери не нахилені;
• Розміри букв пропорційні, геометричність написання букв;
• Вертикальні лінії товстіші а горизонтальні тонші;
• Відстань між буквами однакова. Літери між собою не з’єднуються;
• Нема поділу між словами.
Півустав – вживався паралельно з уставами в 14 – 15ст.Виник в діловодстві. Негарний,легко читається.
• Нахил букв вліво чи вправо;
• Зникає геометричність букв (різні розміри);
• Втрачається правильність чергування товстих і тонких ліній;
• Існує певний поділ тексту на слова та фрази;
• Збільшується кількість скорочень під титлом.
Скоропис – виникає в 15ст і існує до 18ст.Від скорий обичай.
• Букви з’єднуються між собою;
• Вільний розгонистий почерк;
• Широкий вжиток скорочень(під титлом,винос букв над рядок,скорочення до однієї букви);
• З’являються ознаки індивідуального почерку.
20
Види публікації документів, їх характеристика.
Існує чотири форми публікації:
• Тематичні – це публікації документів на якусь одну тему (Рабочие движение в России в 19вв.);
• Видові – залежно від виду (літописи, бумаги). (Письма и бумаги императора Петра великого, Духовные и договорные грамоты удельных князей, Полное собрание Руских Летопісей);
• Пофондові – ( архівний фонд це комплекс документів, які виникли в процесі діяльності, організацій, установ, підприємств, учбових закладів.)
• Публікації окремих документів – конституції, листи – тобто публікація якогось окремого документу, «Соборное уложение», «Правда Русская»,Літопис Величка.
21
Науково – довідковий апарат публікації. Його призначення.
Всі публікації документів повинні мати науково – довідковий апарат, який допомагає швидше орієнтуватися в опублікованих документах, встановити зв'язок між документами, заповнює пробіли які є у висвітленні фактів і подій, допомагає краще використовувати опубліковані документи; звільняє від наведення чисельних довідок.
Науково – довідковий апарат складається з таких елементів:
• Передмова;
• Примітки і коментарі;
• Покажчики:
іменний;
географічний;
предметний;
термінологічний;
хронологічний;
• Список використаний джерел;
• Список скорочень;
• Бібліографія;
• Хроніка;
• Карти;
• Плани;
• Діаграми;
• Ілюстрації;
• Зміст.
Це класичний зразок. Джерелом для складання науково – довідкового апарату служить бібліографія.
У передумові вказується наукове значення видання; склад і зміст видання; прийоми підготовки видання до друку. Класична передмова повинна складатися з двох частин:
• Історично - джерелознавча. В ній обґрунтовується актуальність публікації, вказується коли і де такі документи публікувалися(якщо публікувалися), якщо ні, то вказуємо, що документи публікуються вперше; ця частина має на меті, розкрити зміст документів, показати зв'язок між документами; націлити читача на головне в цій публікації. Передмова не повинна бути дуже великою.
• Археографічна. В ній треба вказати чи це однотомник чи багатотомник(серія); звідки взяті документи(архів, фонди); вказується як передається текст; принцип датування (новий старий стиль.
22
Способи відтворення тексту документів.
Є 3 осн. способи публікації документів:
• Факсимільний,
• Дипломатичний,
• Критичний.
Факсимільний-з лат. Зроби подібне,так відтворюють тексти стародавніх документів,прочитання кожної літери має принципове значення. Призначений для науковців має недоліки:
• Не передається матеріал на якому написаний документ,
• Не передає водяних знаків – філіграні,
• Може не зафіксувати всі позначення (дорого)
Дипломатичний – передача тексту стародавніх документів методом друку,але із збереженням всіх особливостей тексту,рукопису чи оригіналу (дорого).Ним передаються документи ло 18ст. включно.
Критичний – передається текст стародавніх документів сучасним шрифтом з виправленням усіх помилок.
23
Іменний покажчик, його призначення і характеристика.
Іменний покажчик. До нього вносять:імена,імена і прізвища,імена прізвища і по - батькові, прізвища,псевдоніми, клички, подвійні прізвища.Все в алфавітному порядку.Подвійні прізвища не переставляються.
Іменні покажчики є : глухі, короткі і широкоанотовані.
Глухі – це ті, які містять лише позначення поняття і посилальні дані.
Короткі – посаду, звання.
Широкоанотовані – в них подається максимальна кількість відомостей про особу.
24
Історія радянської історичної бібліографії.
Бібліографічними виданнями займалася книжкова палата. У 1920р Наркомпрос згідно постанови про обов’язкову реєстрацію друкованих творів, підпорядкував цю функцію собі (книжкова палата була підрозділом наркомпроса). Через нарком прос проходила кожна публікація що видавалася в Росії.У 1935р було перетворено Державну центральну книжкову палату Російської СРСР на Всесоюзну. З 1934р виходить щорічник «Літопис періодичних видань», з 1926р і до розпаду СРСР виходив «Літопис журнальних статей», з 1936р виходить «Літопис газетних статей». З 30хх.р раз у квартал виходить «Літопис рецензій».
З 1946р налагоджено регулярний вихід «Щорічника книги СРСР». З 1965р всесоюзна книжкова палата отримала статус науково – дослідницької установи. З 1947р засновано інститут наук інформації і суспільних наук(ІНІОН), який щомісяця видавав «Известия ІНІОН».
В післявоєнний період в радянській бібліографії відбувається протистояння 2-х шкіл і 2-ох концепцій. На зміну книгознавчої концепції, яку представляв Бариок «Библиографовединие в системе книговедческих дисциплин»(1975), прийшла друга концепція – документографічна, представник Коршунов. Він у 1978р видав «Проблемы общей теории библиографии». Згодом його підтримала влада, оскільки в 1981р він видав «Підручник бібліографії. Загальний курс».
25
Встановлення автора і адресата в документах.
Є документи, які без автора не мають наукової ціни, але є й такі для яких автор неважливий. Ми визначаємо авторство в 4-ох випадках:
1. Коли прізвище відсутнє (анонім);
2. Коли прізвище видумане (псевдонім);
3. Якщо хтось видає чужий твір за свій (плагіат);
4. Якщо твір приписується іншій особі (підробка),
Словник псевдонімів складається з вступу, далі йдуть самі псевдоніми і справжні прізвища,в другій частині йде ім’я і які ще псевдоніми використовував.
Підробки є 2-ох видів:
1. Матеріальні – це вставка,коли на готовий оригінал документа щось дописується чи підчищається.Мета підробку видати за оригінал і добитися якихось прав чи привілеїв.
• Підчистка справжнього документа;
• Заново створений документ подібний до оригіналу,але особою яка не мала права;
• Підписано особами, які не мали на це право.
2. Моральні – це документи, завірені особою, яка мала право це робити, документ справжній, але відомості в документі фальшиві.
Встановлення адресата. – треба користуватися пам’ятними книжками.
26
Розвиток археографії в Україні та в Росії в другій половині 19ст.
З кінця 19 ст археографія в Росії набуває масового характеру. Цей період характеризується діяльністю таких товариств як: РИО – Российское историческое общество(1866р). Члени РИО: Калачов, Грот, Пекарський. На чолі РИО номінально стояв імператор. З 1873р – РИО почало називатися «Императорское РИО». З 1867 по 1916рр, РИО видавало «Сборники РИО». Вийшло близько 148 томів. В них вміщено документи 15 – 19ст. Це товариство видало ще 25 томів «Руского библиографического словаря». Археографічна комісія видала «Акты Юго – Западной России»(з 1865 по 1892р – 15 томів). Ці томи редагували Костомаров (11) і Карпов (4). .Петербурзька археографічна комісія видала «Русская историческая библиотека»(39 томів).Другий відділ очолював Мих. Спираеський,заступник- Балудянський опублікували «Полное собрание законов Росийской империи» поч.. з 1830 по 1916р. Скалається з 3 части у 1830-перша 45 томів, 40 томів –законів,вміщено 30- тис. законодавчих актів,5 томів – коментарі:41 том – хронологічний покажчик,42- алфавітно –предметний покажчик, 43- 44 – штати чинів 14 рангів,45 том – книга тарифів.. перший закон «Соборное уложение1649»,ост. Документ підпис Олександром І в 1825р. 30- тис. законодавчих актів. ІІ з 1830 по1884,55 томів,60 тис. док. Першиц підписав Микола І,ост.-ОлександрІІ. 3-випус1885-1916,не завершений,40 тис. док. 33 томи,по 2 книги кожен.
В АЮЗР документи 14 – 17ст. з історії України, Білорусії, Росії. В цих документах подавалася соціально – економічна історія цих територій і доба Хмельниччини.
В цей період діє АН. З 1862р і зв’язку з 200-сот літтям від народження Петра І, АН вирішує опублікувати «Письма и бумаги Петра Великого». 1-й том вийшов аж у 1887р, а до революції 1917р вийшло 6 томів (зараз близько 20 томів).
Під кінець 19ст нараховувалось близько 100 членів в Историческом обществе Нестора Летописца. Це товариство було утворене в 1872р. і існувало до реаолюції. Це товариство видавало «Чтение». Вийшло 24 томи. В них були: листи, офіційні документи, інші матеріали з історії Пнд – Зах краю.
У 1884р з ініціативи російського археографа Калачова створено в кожній губернії «Губернские учене, архивные комисии». Видавали такі публікації: «Груды», «Сборники», «Известия».
У Львові у 1873р з ініціативи киян, було створено «Літературне товариство ім.. Т.Г. Шевченка». Завданням цього товариства була публікація творів укр. письменників, філософів, на укр. мові. З 1892р – це товариство перетворено в наукове (НТШ). Воно видавало свої записки – ЗНТШ. Було видано понад 150 томів. Товариство існувало до грудня 1939р, а офіційно було закрите в 1941р.
Крім ЗНТШ, наукове товариство видавало літературно – науковий вісник (ЛНВ) з 1898 по 1906р. В свій час ним керував Грушевський.
НТШ – було свого роду Українською АН. В Україні та Росії, навіть під тиском царизиму, видавалося багато журналів і альманахів. «Русский архив»(1863-1917рр) – 12 номерів у рік. Редактором був Бектєрєв. Виходив з 1882 по 1906р журнал «Киевская старина». Вийшло 94томи.
З 1838р в кожній губернії виходила «Губернська газета» і «Пам’ятные книжки». Також діяла Київська археографічна комісія заснована в 1843р.
27
Легенда та її елементи. Призначення легенди.
Легенда – це паспорт документа. Легенди друкуються після тексту кожного документа з лівої сторони, як правило курсивом. Кожен опублікований документ повинен мати легенду. Якщо документи з одного архіву, з одного фонду, з одного опису, то в передмові ми пишемо, що в даному збірнику публікуються з такого то архіву.
Якщо документ передрукований з газети або журналу то обов’язково вказується звідки взято (газету, журнал). Легенда складається з таких елементів:
1. Місце зберігання документа: архів, бібліотека або музей;
2. Назва фонду, колекції або експозиції;
3. Номер опису фонду;
4. Номер і назва справи;
5. Аркуш, на якому міститься текст документу;
6. Вказівка на достовірність документу (оригінал, копія, чернетки);
7. Описання зовнішнього вигляду документа;
8. Вказівка на попередню публікацію документа. Якщо публікується вперше,то так і пишемо якщо попередньо друкувалася,то вказуємо першу чи останню публікацію,а якщо це академічне видання то всі.
Легенди існують для того щоб ми могли перевірити добросовісність роботи археографа, також вони закріплюють пріоритет публікатора.
28
Діяльність Київської археографічної комісії в 1843 – 1859р.
В 1835р професори просять відкрити археографічну комісію в Києві. Це прохання було відкинуте, оскільки в Україні нема цікавих історичних документів. Генерал – губернатор Бібіков, добився щоб в Києві була створена тимчасова археографічна комісія. З 8 грудня 1843р вона була відкрита.1843-1856 мала 24 члени. Вона підпорядковувалася міністерству внутрішніх справ, Бібіков регулярно доповідав про діяльність комісії. Комісія дістала статус державної наукової установи. Перший голова комісії – Пономарьов, 2-й Судієнко, 3-й Юзидович. За наказом Бібікова, першими членами комісії стали професори Київського університету.
Була організованаперша експедиція в 1844р Учасники П Куліш, Й. Домбровський. У Волинську губернію відправився Домбровський, у Київ – Пантелеймон Куліш. Куліш зібрав відносно мало документів, Домбровський досить багато.(Він обстежив і описав 8 великих архівів а також архіви церков і монастирів. Купував документи у приватних осіб. Привіз близько 80 книг та окремих документів 16 – 17ст.У перший період комісія випустила багато документів, але найпопулярнішими були «Памятники изданние Киевской археографической комисией»-4 випуски.Видавали документи коли на одній отороні друкували оригінальним текстом, а на іншій сучасною мовою,але це було дорого і в 1859 перестали так видавати. Далі видавали «Акти юго-западной Руси».
КАК видавала «Памятники».1845-І том-приватні збірки. 1 відділ редагував Максимович-іст. Луцького православного братства (39док.) 2-й відділ ред..Іванишев-соц.-екон. розв. Укр.та становище селянства (11док.),3-й відділ ред..Іванишев !Материали по ист.Малоросии» (86док.)ІІ том-1846р.1-й відділ-37 док.1615-1787іст. Богоявленського церковного братства,2-й відділ «устав на волоки»1557,і поштовий статут1558,3-й відділ- 17 док.з іст. Визвольної війни за 1650-1655,текст Білоцерківського договору і 2 листи та універсал Б.Хмельницького.ІІ том на нижчому рівні оформлення. ІІІ том-1852публікація документів за тематичними розділами.1-й відділ 14 док. з іст. Львівського братства16-17ст. ред.. Чехович.2-й відділ луцькі та володимирські актові книги,3-й відділ листи ,універсали.
Форми праці комісії:
1. Експедиції;
2. Листування з архівами Москви, Петербургу, Варшави;
3. Члени комісії самі друкували документи;
4. Російські вчені присилали з своїх архівів документи.
29
Передмова видання: структура і завдання.
У передумові вказується наукове значення видання; склад і зміст видання; прийоми підготовки видання до друку. Класична передмова повинна складатися з двох частин:
• Історично - джерелознавча. В ній обґрунтовується актуальність публікації, вказується коли і де такі документи публікувалися(якщо публікувалися), якщо ні, то вказуємо, що документи публікуються вперше; ця частина має на меті, розкрити зміст документів, показати зв'язок між документами; націлити читача на головне в цій публікації. Передмова не повинна бути дуже великою.
• Археографічна. В ній треба вказати чи це однотомник чи багатотомник(серія); звідки взяті документи(архів, фонди); вказується як передається текст; принцип датування (новий старий стиль,в кінці прізвища хто складав.
Якщо видання багатотомне то в І томі є 2 передмови:одна загальна і одна конкретно до даного тому.
30
Розвиток радянської археографії у післявоєнні роки (1945 – 1956).
КАК видавала «Памятники».1845-І том-приватні збірки. 1 відділ редагував Максимович-іст. Луцького православного братства (39док.) 2-й відділ ред..Іванишев-соц.-екон. розв. Укр.та становище селянства (11док.),3-й відділ ред..Іванишев !Материали по ист.Малоросии» (86док.)ІІ том-1846р.1-й відділ-37 док.1615-1787іст. Богоявленського церковного братства,2-й відділ «устав на волоки»1557,і поштовий статут1558,3-й відділ- 17 док.з іст. Визвольної війни за 1650-1655,текст Білоцерківського договору і 2 листи та універсал Б.Хмельницького.ІІ том на нижчому рівні оформлення. ІІІ том-1852публікація документів за тематичними розділами.1-й відділ 14 док. з іст. Львівського братства16-17ст. ред.. Чехович.2-й відділ луцькі та володимирські актові книги,3-й відділ листи ,універсали.
З 1946р налагоджено регулярний вихід «Щорічника книги СРСР». З 1965р всесоюзна книжкова палата отримала статус науково – дослідницької установи. З 1947р засновано інститут наук інформації і суспільних наук(ІНІОН), який щомісяця видавав «Известия ІНІОН».
З 1846 по 1917р, МОИДР видає ЧОИДР, ВИЙШЛО 264 ТОМИ. Там друкували статті теоретичного характеру. Основну частину становили тексти документів. Велика заслуга у публікації з історії Укр на сторінках ЧОИДРа належить Бодянському,він бів секретарем МОИДР і редактором ЧОИДР (опублікував понад 30 документів по історії Укр.).
Інститут М-Е-Л вів роботу по підготовці 4-го видання «Сочинений Ленина». В 1942р були випущені 34, а в 1945р – 35 збірники документів присвячені питанням організації молодої радянської республіки.
З 1954р. почало виходити «рабочеє двіженіє в Росії в 19 веке». Горбачовська «перебудова». В лютому 1956р відбувся 20 з’їзд партії, на якому виступив Микита Хрущов із доповіддю «Про культ особи Сталіна». Після 20-го з’їзду видано постанови які полегшували публікації документів і дозволяли публікувати документи які були раніше заборонені. 3 31
Мета складання бібліографії з теми публікації.
Бібліографія - це наука ,що розробляє методи опису творів друку,складання їх покажчиків і оглядів для наукового і практичного використання.
Бібліографія - це перелік книг,журнальних статей,рецензій і т. д. з вказівкою вихідних даних. Виникла в Нім.,Фр . На поч.. 18 ст.
Бібліографія має 2 мати:
1. Знати максимально все з даної теми,що публікувалося;
2. Публікації застосовувати при складанні науково - довідкового апарату.
Бібліографія ділиться на 2 види:загальні та галузеві.
Галузева ділиться на:
• поточну
• ретроспективну
• перспективну
Поточна – це спец. Періодичні видання,які продовжуються і де містяться відомості про публікації.
Ретроспективна – це одноразове видання про якусь подію чи факт.
Перспективна – це коли на перед планувалося,що вийде.
Бібліографічний опис публікації:
1. прізвище автора,
2. назва,заголовок,
3. підзаголовкові дані,
4. місце і рік видання,видавництво,
5. кількісна характеристика(сторінки).(пекарський,Лісовський,Ізмайлов 14
32
Радянська археографія з середини 1930хх до 1941р.
У 1930хх.р приймається рішення публікації творів Маркса і Енгельса мовою оригіналу (німецькою) в 40-ка томах. Було видано лише 12 томів. У кінці 60х у Сх – Німеччині прийняли рішення видати твори М і Е в 40-ка томах. У 1938р прийнято рішення видати 4-те зібрання творів Леніна у 40 томах.
У 1931р – М. Горький запропонував написати «Историю гражданской войны в 16 томах», цю пропозицію ЦК підтримав. У 1935 – вийшов 1-й том; у 1945 – другий; 1964 – 5-й останній том.
У 1940р видані документи з історії громадянської війни. В 1936 – створено інститут історії СРСР. 1936р – опубліковано правила публікації документів 15 – 16ст.
Багато зробив у справі публікації документів, виходець з Полтавщини, академік Греков. Видав близько 30 солідних видань.
33
Редагування рукопису публікації.
Завдання редактора:
1. Уточнити тему,план публікації;
2. Контролювати роботу колективу;
3. Під його керівництвом визначаються методи і прийоми археографічної підготовки документів;
4. Під його керівництвом визначається принцип і склад науково – довідкового апарату.
Рукопис піддається науковому і літературному редагуванню. Літературна і наукова редакція стосується всього крім тексту документів. Редагуються легенди, науково – довідковий апарат, примітки, коментарі.
34
Розвиток археографії в Україні та Росії в п.п 18ст.
Збір документів починається з 18 століття, але фактично розповсюдження документів почалося набагато раніше. В цей період діяли такі вчені: Татіщев Василь Микитович(1686-1750)(багата людина, збирав документи,закінчив в Москві інженерну і артилерійну школи,брав участь у Пн. Війні,зснував Єкатеринбург. Написав «Історію Російську» в 5-и томах. 1 том це історія Росії а 2,3,4,5 документи з найдавніших часів до 1557р. Дав 186 коментарів. Зібрав, систематизував документи у хронологічному порядку; дякуючи Татіщеву є сотні документів про які відомо саме завдяки йому). Геральд Фрідріх Міллер(1705-1783) – німецький академік. Приїхав у Росію на запрошення Баєра у 1725р.Працював у АН. Заслуга Баєра, Міллера і Шльоцера в тому що вони попри те, що не любили Росію опублікували дуже багато цінних документів з історії Росії. Заклали основи наукової критики джерел.
1733 – 1743рр – Велика північна експедиція – в ній брало участь багато науковців, в тому числі і Міллер. Він дослідив 20 архівів Сибіру, зібрав унікальні документи 13 – 18ст, які стосувалися історії Сибіру,їх склав у 35 папок -« портфель Міллера». Написав на їх основі «Іст. Сибіру» Шльоцер Август Людвіг (1735-1809)нім. Іст.,філолог,статист,ад’юнкт Петербурзької АН 1762р.1761-1767 працював у Росії 40р.вивчав Нестора.В 1763-1764рр. склав граматику рос. мови. Головна праця «Нестор».
35
Генеалогія списків літопису, їх класифікація та характеристика.
Початковий (головний) літопис – оригінал це те що написано автором. Автор може бути: учасник,очевидець,сучасник – від цього залежить наскільки правдиво пише автор. Список (копія) – це синоніми,але для стародавніх документів вживається список,а копія це з 18 ст.. Літописний звід – це літопис складаний на основі попередніх літописів.Вторинний звід –це є звід зводів. Ізвод – це список з оригіналу в якому наявні незначні зміни, які мають чисто механічний х-р. Редакція – список (копія) з оригіналу, в якому існують суттєві ,свідомі зміни.
Зміни є стилістичні та ідейні.
Стилістичні – коли копія або ширша або вужча, тобто скорочення або розширення списку самим описувачем.
Ідейна зміна – тоді коли свідомо, подіям надається іншого значення.
Наприклад: новгородський літопис1187р. і Московський 1471р ,про князя Мстислава.
36
Роль П.М. Строєва у розвитку археографії в Росії.
Строєв зіграв дуже важливу роль у розвитку археографії в Росії. Строєв перший організовує експедиції. Саме за його ініціативою в 1817 – 1818р була організована перша археографічна експедиція в Росії. Опублікував архіви Московської та Рязанської губерній. Комісія знайшла Ізборник 1073 року, текст судебника Івана третього (1497р). У 1823р Строєва обирають членом МОИДР. Він запропонував МОИДРу організувати археографічну експедицію, яка мала складатися з трьох етапів:
1-й етап – 10 північних губерній;
2-й етап – 12 центральних губерній;
3-й етап – 9 західних губерній.
Весною 1828р – 2-га археографічна експедиція (Строєву допомагав Я.Бердніков) до 1834р.. Було опрацьовано 200 сховищ ,в 12 пн. губерніях,в Архангельській, Оленецькій, Псковській губерніях, зібрано близько 3000тис. документів 14 – 18ст. В 1834р.Строєв документи систематизував і подав н Миколі І ,цар схвалив і доручив мін. Нар. Освіти опублікуваим ці документи.З 1849р Строєв член АН. Його праці: «Списки иерархов и настоятелей монастырей российской цнркви»(1877), «Библиологический словарь».
37
Способи скороченої передачі змісту документів.
Є два способи: за допомогою регест і за допомогою таблиць. Ні в першому ні в другому випадку це не є публікація документа.
Регенти-спосіб короткої передачі змісту документу у формі його переказу з наведенням окремих уривків документу.
Таблиці-складаються на основі оригіналів
Регести є трьох видів:
1. Заголовок документа з позначенням змісту;
2. Заголовок документа з подачею змісту;
3. Заголовок документа з передачею змісту, цитування. Кожна регента повинна мати легенду.
Таблиці:
1. Порядковий номер таблиці;
2. Заголовок (назва) таблиці;
3. Таблиця з горизонтальних і вертикальних ліній.
38
Діяльність Петербурзької археографічної комісії(перша пол.. 19ст)
У 1837р. комісія археографів у Петербурзі прийняла перші правила публікації документів. Дозволялося публікувати документи до 1700р.Комісія видала «Акти исторические» в 5 томах, «Дополнение к актам ист.» в 12 томах, « Акти относящиеся к истории южной и западной Руси»15 томів,11- редагував Костомаров, 4 – Георгій Карпов.Видавали також і « рискую историческую библиотеку» (РИБ )39 томів,1772 – 1927рр.Вирішено було публікувати « Полное собрание руских летописей» у 1837р,але насправді з 1841р.
Завданням 2-го відділу його імператорської величності канцелярії, було опублікування «Полного собрания законов Российской империи».
Другий відділ очолював Мих. Спираеський,заступник- Балудянський опублікували «Полное собрание законов Росийской империи» поч.. з 1830 по 1916р. Скалається з 3 части1-а серія вийшла одноразово у 1830-перша 45 томів, 40 томів –законів,вміщено 30- тис. законодавчих актів,5 томів – коментарі:41 том – хронологічний покажчик,42- алфавітно –предметний покажчик, 43- 44 – штати чинів 14 рангів,45 том – книга тарифів.. перший закон «Соборное уложение1649»,ост. Документ підпис Олександром І в 1825р. 30- тис. законодавчих актів. 2-га серія виходила з 1830 по1884,55 томів,60 тис. док. Першиц підписав Микола І,ост.-ОлександрІІ. 3-випус-1885-1916,не завершений,40 тис. док. 33 томи,по 2 книги кожен. Документи розташовані за хронологічним принципом. В цих трьох серіях не було таємних договорів.
Історія публікації ПСРЛ (полное собрание русских летописей).В публікації ПСРЛ брали участь: Бредніков, Устрянов, Бичков, Платонов, Шахматов і Тихомиров.
Поч. у 1841р. і продовжується після Жовтневої революції 1917р АН СРСР.До 1921р.- 24 томи. Видання відновлено в 1949р. і доведено до 30 тому. В ПСРЛ видані лаврентіївський літопис (1 том),Іпатіївський літопис (2 том),новгородські літописи,софіївськіЮпсковська,Воскресенський літопис,Нікопольський,Єрмолінський літопис,Топографський,Московський звід к. 15 ст.і. д.До 1-8 томів є іменні і гіографічні покажчики.Були перевидані томи:1,2,4,5.У 1962-1963рр. опубліковано фотомеханічне перевидання томів1-2 ПСРЛ.
39
Правила публікації документів XVIIIст.
1. Текст документів (якщо це не академічне видання) передається сучасними літерами;
2. Частково зберігаються фонетичні особливості 18ст.;
3. Розділові знаки ставляться за сучасною орфографією;
4. Слова з великої літери пишуться за сучасною орфографією;
5. Титла розкриваються і вносяться рядок без застереження.
6. Слова і фрази розділені;
7. Стовбцеві форма замінена на аркуші
8. Обмежене вживання титлів,арабські числа
40
Історія публікації ПСРЛ. Характеристика видання.
Історія публікації ПСРЛ (полное собрание русских летописей).В публікації ПСРЛ брали участь: Бредніков, Устрянов, Бичков, Платонов, Шахматов і Тихомиров.
Поч. у 1841р. і продовжується після Жовтневої революції 1917р АН СРСР.До 1921р.- 24 томи. Видання відновлено в 1949р. і доведено до 30 тому. В ПСРЛ видані лаврентіївський літопис (1 том),Іпатіївський літопис (2 том),новгородські літописи,софіївськіЮпсковська,Воскресенський літопис,Нікопольський,Єрмолінський літопис,Топографський,Московський звід к. 15 ст.і. д.До 1-8 томів є іменні і гіографічні покажчики.Були перевидані томи:1,2,4,5.У 1962-1963рр. опубліковано фотомеханічне перевидання томів1-2 ПСРЛ.
41
Правила публікації документів 19 початку 20ст.
Встановлюються чіткі зразки офіційних документів,поч.. вживатися штампи з др.. пол.. 19 ст.,скорочення заборо.
Текст документів цього періоду, крім спеціальних видань, друкується за сучасною орфографією;
1. Штамп бланку не відтворюється, але його елементи використовуються для складання заголовку документа;
2. Резолюції і помітки відтворюються в хронологічній або логічній послідовності;
3. Помітки чисто ділового характеру не відтворюються.
4. Відтворюються підписи осіб під документом і вказується печатка або її відсутність.
42
Діяльність Київської археографічної комісії в 1859 – 1921рр.
Цей етап діяльності Київської археографічної комісії пов'язаний з виданням «Архива Юго-Западной Росии» (АЮЗР). У др. половині 1850хх.р було відкрито Київський центральний архів давніх актів, де зосередилася основна маса актових книг правобережжя, та величезна кількість окремих документів до поч. 20ст.
Заслуга опрацювання АЮЗР, належить провідному діячеві Київської археографічної комісії, професорові Іванишеву. Остаточно цей план був вироблений в 1857р, а у 1858 затверджений на засіданні комісії.
Перший том першої частини АЮЗР вийшов з друку в січні 1859р. під назвою «Акты, относящиеся к истории православной церкви Юго – Западной Росии». Всього надруковано 123 документи.
У 1861р Іванишев випустив перший том 2-ї частини АЮЗР «Постановления дворянских провинциальных сеймиков в Юго – Западной Росии», де надрукував 41 документ. Опубліковані документи висвітлюють широкий спектр соціально – економічних, політичних питань що обговорювалися представниками укр. шляхти. Особливу цінність мають документи (1649 – 1654рр) національно – визвольної війни, зокрема про заходи шляхти проти повстанців.
Публікації історичних документів та історичних розвідок Іванишева в перших двох томах АЮЗР зачіпали складні питання історії польсько – українських відносин 16 – 17ст.
Видання перших двох томів АЮЗР викликало жваву дискусію. З гострою критикою видань Іванишева неодноразово виступали польські публіцисти. Костомаров.М.І у 1861р на сторінках «Современника» надрукував анонімну рецензію. Виступив проти намагання Іванишева ідеалізувати ставлення простого народу до місцевих укр. феодалів, до Люблінської унії і пояснювати всі суспільні суперечності, виходячи з факту приєднання укр. земель до Польщі. Але й сам Костомаров дуже ідеалізував позитивні наслідки приєднання Укр до Польщі. Річ Посполиту оцінював як взірець демократичного устрою.
Комісії спочатку надали 1428,5 крб лише на оплату чиновникам, на канцелярські потреби на приміщення вона витрачала 1200крб. У 1866р було ухвалено рішення про надання комісії 6000 карбованців.
Реальну наукову роботу пов’язану з відбором джерел та їх підготовкою до публікації, здійснювали головні редактори: Іванишев, Антонович, Владимирський-Буданов.
Найголовніший внесок у формування і розвиток основних напрямків археографічної діяльності комісії в 1860-80хх.рр зробив Антонович. Ним було підготовлено і видано 9 томів АЮЗР, з яких понад 4000 сторінок, 2200 документів, 3 томи літописних пам’яток. Приділяв значну увагу гайдамаччині, козаччині. У 1882р за доносом Юзедовича був звільнений.
Київська археографічна комісія з 1886 – 1916рр видала 34 публікації – 22 томи АЮЗР, три картографічні видання, одну палеографічну працю, том літописів, одне історичне джерело, 2 випуски збірника статей і матеріалів, 2 видання з нагоди 50-річчя комісії.
Особливе місце в публікаціях Київської комісії належить працям Голубєва, відомого історика церкви, професора Київської духовної академії, який видав перші томи АЮЗР. Особливістю видань Голубєва стало те, що вони порушували принципи побудови АЮЗР. До цього часу в серії друкувалися виключно документальні джерела, літературні твори не були властиві складу АЮЗР.
Великою подією в останній період діяльності комісії, став вихід у 1890хх.рр останньої восьмої частини АЮЗР, в якій до 1914р було видано 6 томів. В цій частині концентрувався різноманітний матеріал. У 8-й частині вийшли публікації з етнографії та звичаєвого права, про феодальне та церковне землеволодіння та про шляхи перерозподілу земель між феодалами, насамперед у 16ст.
Таким чином, публікація восьмої частини АЮЗР показала, що на зламі сторіч рамки цього серійного видання стають вузькими і починають зважати публікації джерел і досліджень з нових нетрадиційних проблем історії України. Ця обставина позначилася на створенні у 1911р «Сборника статей и материалов по истории Юго – Западной России».
З 1917 – 1921р Київська археографічна комісія, проводила велику роботу по розповсюдженню своїх видань, які сприяли відродженню української освіти. Комісія підтримувала тісні зв’язки з багатьма науковими та культосвітніми закладами. У 1921р Київська археографічна комісія і археографічна комісія при АН, що виникла в 1919р об’єдналися і було створено археографічну комісію ВУАН (АК ВУАН).
43
Географічний покажчик: його призначення та характеристика.
До нього відносять назви материків, океанів, країн, морів, міст в алфавітному порядку. Обов’язково в географічному покажчику вказується родова ознака географічної назви (р. Москва, м. Москва). Якщо подається лише частина адміністративно – територіальне позначення, то ми додаємо всю повну назву (напр. с.Ракошино – с.Ракошино, Мукач р-н, Закарпатська область.). Географічний покажчик має довідкове призначення.(елемент довідкового бюро).Якщо в документі є дві назви одного міста то та якої менше посилається до тієї,що домінує.
44
Публікація «Полного собрания законов Российской империи»
Завданням 2-го відділу його імператорської величності канцелярії, було опублікування «Полного собрания законов Российской империи».
Другий відділ очолював Мих. Спираеський,заступник- Балудянський опублікували «Полное собрание законов Росийской империи» поч.. з 1830 по 1916р. Скалається з 3 части1-а серія вийшла одноразово у 1830-перша 45 томів, 40 томів –законів,вміщено 30- тис. законодавчих актів,5 томів – коментарі:41 том – хронологічний покажчик,42- алфавітно –предметний покажчик, 43- 44 – штати чинів 14 рангів,45 том – книга тарифів.. перший закон «Соборное уложение1649»,ост. Документ підпис Олександром І в 1825р. 30- тис. законодавчих актів. 2-га серія виходила з 1830 по1884,55 томів,60 тис. док. Першиц підписав Микола І,ост.-ОлександрІІ. 3-випус-1885-1916,не завершений,40 тис. док. 33 томи,по 2 книги кожен. Документи розташовані за хронологічним принципом. В цих трьох серіях не було таємних договорів.
45
Виявлення і відбір документів для публікації.
Безпосередньою роботою над документами є їх виявлення. При виявленні документів дослідник намагається виявити максимальну к-ть документів з теми на яку готує публікацію. Неповне виявлення документів може призвести до неприємних наслідків.
Практично кожен архів має путівник по архіву. В путівнику дається аналіз всіх фондів, які є в архіві. Дається характеристика всіх фондів, які є в архіві. Дається х-ка всіх фондів даного архіву. Якщо немає путівника то повинні бути тематичні каталоги. В архіві замовляється опис того фонду який цікавить дослідника, з опису замовляємо конкретну справу. Прочитання і правильне розуміння тексту документа називається, встановленням тексту. Знімається копія (копії є – рукописні, фотокопії, ксерокопії). Далі опрацьовуються дані. Є 2 обставини які вливають на цінність документа :степінь достовірності даних у документі, чим менше таких документів ,тим вони цінніші. 4 4 6
Предмет і завдання археографії. Види археографії.
Археографія – це спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію публікації документів, розробляє теорію і методику їх видання на основі узагальнення археографічної практики.
Археографія –це галузь іст. науки,завдання якої збір,описанняі видання(публікація) іст. джерел.
Є три види археографії:
• Польова – здійснює пошук документів та вивчення джерел в середовищі їх побутування. завдання не лише знайти джерело а й вивчити середовище в якому функціонував цей документ.
• Камеральна (описова)– наукове описання документів в кімнатних умовах. Описується кожен документ.
• Едиційна – це комплекс робіт зв’язаний з підготовкою джерел до публікації і їх видання.
Мета і завдання:
1. Ознайомлення з історією публікації документу;
2. Вивчення основних правил публікації документів;
3. Вміння застосовувати на практиці одержані знання.
47
Принципи розташування окремих частин і документів публікації.
Єдиного загальноприйнятого принципу розташування документів публікації немає, все залежить від типу публікації, від самих документів, від теми публікації.
Публікація складається з таких частин:
• передмова
• список скорочень
• тексти док.
• Примітки й коментарі
• покажчики
• зміст
Принципи: хронологічний, тематичний, географічний, за номінальною ознакою, за кореспондентським принципом, авторський.
Як правило тематичний і хронологічний принципи переплітаються.
Документи у публікації можуть бути розташовані у :
• хронологічному,
• тематично – хронологічному,
• за номінальною (видовою )ознакою,
• кореспондентською ознакою,
• авторським принципом (спогади).
48
Археографічна діяльність М.І. Новікова.
Новіков був дуже начитаною людиною хоча і не мав вищої освіти. Працював редактором багатьох наукових видань, одна третина друкованої продукції йшла від його руки.
Його заслуга в тому, що він опублікував вперше документи з історії Російської імперії 13 – 17ст. «Древняя российская вивлиофика», це відбулося в 1773- 1775р(10 томів), а у 1778 -1781.р було видано ще 20 томів. Видання було для ознайомлення з історією батьківщини широких верств населення рос. суспільства,направлено проти дворян Новіков все розташував в хронологічному порядку. Видання коштувало 50 тис. крб.,а 1 кг. мяса 5 коп.
Він перший в Росії запропонував наукові правила публікації документів:
1. точна передача тексту документу,
2. коментарі до тексту (пояснення ),
3. Перевід старого літочислення на нове, (старе від створення світу, нове – від народження Христа, різниця в 5508 р.
4. Складання редакційного заголовка документа,
5. Позначення отточіями (купюрою ) пропусків, не прочитаних місць,
6. Алфавітний покажчик в кінці публікації,
7. Легенда до документа (паспорт ) це в кінці на лівому боці пишеться де зберігається цей документ,
8. Застосування арабських цифр.
Випередивши розвиток археографії майже на 50 років. Видавав сатиричні журнали «Трутень» та «Кошельок», виступав проти кріпосного права. В 1792р був ув’язнений на 4 роки в Шмісербурзьку фортецю. Сам своїх правил не завжди дотримувався.
49
Карти, плани, схеми, ілюстрації. Їх призначення і характеристика.
Карти, плани, схеми, ілюстрації сприяють кращому засвоєнню документу.
Карти є географічні, демографічні, історичні, економічні.
Якщо карта (археографічна) є в архіві, то знімаємо копію, вказуємо розміри карти, масштаб оригіналу, вказуємо на чому виконана карта (папір, пергамен), вказуємо де зберігається оригінал.
Якщо карти немає і ми склали її самі, то вказується в легенді на основі яких джерел склали цю карту, де ці джерела зберігаються і обов’язково масштаб.
Плани, схеми – можуть бути в архіві, а можна складати самим.
Діаграми – допомагають краще зрозуміти суть матеріалу, що викладається в документі. Можуть виготовлятися власноруч. Найкраще круглі.
Ілюстрації – є фото, кіно. Можуть бути виготовлені дослідником. Обов’язково потрібно вказати де знаходяться ці документи.
Якщо карта стосується всієї публікації, то вона розміщується в кінці роботи. Якщо карта стосується окремого розділу то вона розміщується після кожного розділу.
50
Основні вимоги при виборі теми публікації.
1. Тема публікації повинна відрізнятися певною стелінню новизни;
2. Тема повинна мати чітко окреслені хронологічні і географічні рамки;
3. Тема повинна бути забезпечена документами;
4. Археограф повинен пам’ятати для якого читача готується публікація.
51
Правила передачі тексту документів XVI – XVIIст.
З 16 ст. півустав переходить в скоропис, який набув широкого вжитку в 17 – 18ст. Текст суцільний, без розділових знаків. На цей час, встановлюється усне правило(що цілий ряд слів пишеться під титлами).
Правила:
1. Цілий текст пишеться цивільним шрифтом;
2. Букви (и,ь) замінюються на російські. Лише літера (Б-ять) зберігається в документах пізнішого походження;
3. М’який знак вживається за сучасною орфографією, а твердий знак упускається;
4. З великої літери пишуться ще й назви державних та провінційних установ;
5. Оскільки в цей період документи писалися на стовпці, то слід звернути увагу на підписи: підписи на лицевій та зворотній стороні;
6. Передаються помітки.
52
Становлення радянської археографії в 1917 – 1920хх.роках.
25 жовтня 1917р – жовтневий переворот.
1. Різко змінилась тематика публікацій – тепер, починаючи з 1917р, основною проблемою до якої приверталася увага була класова боротьба та історія партії;
2. Практично всі великі товариства і комісії були закриті. Крупні спеціалісти археографи, або працювали на радянську владу або виїхали за кордон;
3. Раз не було спеціалістів то і археографія була на низькому рівні;
4. Було офіційно заявлено, що історична наука стала складовою частиною марксистської думки.
У той же день, 25 жовтня 1917р, Ленін, виступаючи в Петрограді сказав, що необхідно публікувати таємні договори царської Росії та тимчасового уряду з іншими державами.
3 листопада 1917р по лютий 1918р, було опубліковано 7 випусків «Текстів» таємних договорів Росії з іноземними державами. Редагував ці записки Микола Миркін.
1 червня 1918р виданий декрет ради народних комісарів підписаний Леніном, про реорганізацію і централізацію архівної справи. За цим декретом:
1. Архіви ставали державними;
2. Створюються Главархів – Головне архівне управління якому підпорядковувались всі документи;
3. Створюється державне видавництво «Госиздав».
53
Дата документа, її елементи
З сер 19 ст. офіційні документи мають кілька дат:
1. Дата написання,
2. Дата затвердження,
3. відправлення
4. одержання
5. резолюції, 6 – дати різних поміток.