У роки війни інститут історії партії ЦК КП(б)У було евакуйовано у тил, більшість співробітників інституту пішло на фронт, тому публікаторську роботу було тимчасово припинено. Архівні органи України у роке ВВВ були евакуйовані в глибокий тил, де вони продовжували свою роботу, пристосовуючи її до завдань оборони держави. Перед архівними органами України було поставлено завдання, врятувати документальні бази.
   Восени 1941 р. Архівне управління УРСР створило Центральну оперативну групу з найбільш досвідчених і кваліфікованих архівних працівників, роботою якої керував ЦК КП(б)У. Радянський уряд виділив багато вагонів, для відправки найцінніших документів у глибокий тил. Було вивезено до 1.5 млн. справ.
   3 1942 р. випускаються збірники документів, головним чином, пропагандистського х-ру. Починається підготовка науково – популярної серії однотомних збірок, присвячених великим рос. полководцям і флотоводцям.
   Серед наукових установ, що займалися публікацією джерел, основну роль відіграли: інститут Маркса – Енгельса – Леніна і Головне архівне управління з підпорядкованими йому архівами. Цей інститут (М-Е-Л) при ЦК ВКП(б) в період ВВВ посилив увагу до справи розповсюдження ідей марксизму – ленінізму та розвитку радянського патріотизму. Одночасно продовжувалась  робота по зібранню і публікації багатої літературної спадщини класиків марксизму – ленінізму, документів по історії революційного руху. Інститут підготував і випустив, декілька актуальних тематичних збірників. До їх числа відносяться збірники: «Документы Великой Октябрськой революции». Спільно з Головною редакцією «Історії громадянської війни» в 1943 р. був випущений збірник «Розгром неметких захватчиков в 1918 г.». В період війни, інститут вів велику роботу по підготовці видань початих ще до війни. В 1941 р. вийшов 11 том «Архіва Маркса і Енгельса». Інститут М-Е-Л вів роботу по підготовці 4-го видання «Сочинений Ленина». В 1942 р. були випущені 34, а в 1945 р.- 35 збірники документів присвячені питанням організації молодої радянської республіки.
   Тематика збірників які вийшли в роки війни, головним чином відкликалась на події, що переживав радянський народ. Ряд збірок було присвячено 25-літтю Великої Жовтневої революції. Інші збірники відбивали історію боротьби з ним. Окупантами і України, Грузії, боротьбу з білофінськими інтервентами в Карелії в 1918-1922 рр., героїзм радянських воїнів на фронтах війни. Поступово підвищувалась якість видань документів. Цьому сприяла конференція істориків – архівістів 1943р. на якій були розроблені шляхи розвитку до археографії.
   Результатом виконання рішень конференції був випуск в 1945 р. «Основних правил публікації документів» Державного архівного фонду СССР. Розширенню документальної бази для наукової і особливо, для агітаційної і пропагандистської роботи сприяла діяльність Секритаріата Головної редакції «Історії громадянської війни» і обласних комісій по історії ВВВ. Серед документальних видань періоду війни, важливе значення мають публікації Надзвичайної слідчої комісії про злодіяння німецько -  фашистських загарбників на радянській землі.
Публікація джерел, в роки ВВВ була пов’язана з великими матеріальними труднощами, нестачею кадрів, неупорядкованістю і недоступністю багатьох архівних матеріалів.