Основоположник теорії Л.Гумільов, у її основу поклав вчення видатного укр..вченого Л.М. Вернадського про «живу речовину» нашої планети, яка складається з сукупності всіх живих істот. Людина – складова частина живої речовини Землі, а тому входить до неї у вигляді етносу. Л.Гумільов наголошував, що людина відрізняється від тих живих істот, які не усвідомлюють своєї діяльності. Він вважав, що етноси не є лише біологічним явищем, не є лише популяцією, не є лише расами, не є лише суспільством і не є лише соціальними колективами. Для нього етнос – така біофізична людська спільнота, яка лежить на межі біосфери і соціосфери, таке географічне явище, яке поязане з ландшафтом його життєзабезпечення, така людська популяція, яку не можна ототожнити з іншою людською спільнотою. Він зводив феномен етносу до сфери поведінки. Дуже суттєвою рисою етносів він вважав їх зв'язок з енергією Сонця, космічних випромінювань і радіоактивного розпаду в надрах землі, що перетворюються живою речовиною нашої планети. Найважливіша з цих енергій – енергія Сонця, яка пронизує всю біосферу. Кілька разів за тисячоліття Земля потрапляє під дію цього випромінювання, яке викликає мутаційні процеси, які спричиняють у частини людей підвищений потяг до активної діяльності, тобто пасіонарами. Пасіонарії – люди енергонадлишкового типу, які від народження здатні вбирати із зовнішнього світу більше енергії, ніж це потрібно для особистого і видового самозбереження, здатні видавати цю енергію у вигляді цілеспрямованої роботи зі зміни навколишнього середовища. Пасіонарність – генетично успадкована поведінкова активність, що проявляється у стремлінні індивіда досягати поставленої мети, жертовності заради мети. Гумільов наголошував, що обєднання людей в етноси відбувається за принципом компліментарності – відчуття взаємної симпатії членів етносу, які визнають поділ на «своїх» та «чужих». За теорією Гумільова, етнос – закрита система дискретного типу, яка, одержавши енергію в момент пасіонарного поштовху і витрачаючи її, розвивається, переходить у стан рівноваги з навколишнім середовищем, або, вичерпавши енергію, розпадається на окремі частини, існує як релікт чи гине. Гумільов вважав етноси такими стійкими природно сформованими колективами людей, які протиставляють себе всім іншим аналогічним колективам, характеризуються почуттям компліментарності і відрізняються своєрідними стереотипами поведінки, що закономірно змінюються в історичному часі.