94. Радянська Україна 1945-1991 рр.: загальна характеристика.
Аналіз повоєнного розвитку України доцільно розпочинати з висвітлення проблем відбудови народного господарства. В якому опинилася республіка по закінченні військових дій. На руїни було перетворено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України, 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилося лише 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. Тільки прямі збитки, завдані господарству становили 285 млрд. крб. Ця сума вп'ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво державних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п'ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнали населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн крб. Зважаючи на все це, деякі з західних експертів розрахували, що для відновлення господарства СРСР потрібно не менше 20— 25 років, а дехто називав навіть 100 років.Однак централізована система управління народним господарством створювала можливість швидкої мобілізації людських і матеріальних ресурсів, що й стало запорукою прискорених темпів відбудови народного господарства. У складних умовах відбувалося відродження сільського господарства, у якому склалася вкрай несприятлива ситуація. Труднощі загострилися до краю навесні 1946 р. Малосніжна зима змінилася найбільш засушливими за попередні 50 років весною і літом, в наслідок чого зимові та ярові культури майже цілком загинули. Однак, не дивлячись на ці несприятливі кліматичні умови, план хлібозаготівель не тільки не було зменшено, а навпаки— ще збільшено. Україну вразив черговий голод — 1946— 1947 pp., жертвами якого стали близько 800 тис. людей. одночасно з відбудовою народного господарства і підвищенням рівня економіки цього регіону тривали репресії, депортації, русифікація й насильницька колективізація.Дедалі зміцнювалися структури тоталітарної системи, розпочалися нові хвилі репресій. Першими постраждали військовополонені та особи, які перебували на примусових роботах у Німеччині й були репатрійовані з німецьких таборів до СРСР. Величезний вогонь ідеологічної зброї був спрямований проти наукової і художньої інтелігенції. Загалом усе це створювало гнітючу атмосферу, породжувало у суспільстві  тривожні передчуття нового витка репресій. Але 5 березеня 1953 р. помер Й. Сталін. Моральнополітичний клімат в країні повільно почав пом'якшуватися. Визначилися контури повороту, якого чекали після війни. Почали здійснюватися важливі політичні й господарські заходи, спрямовані на демократизацію радянського ладу, на ліквідацію негативних наслідків явища, кваліфікованою як культ особи. Ці процеси пов'язані, насамперед, з ім'ям першого секретаря ЦК ВКП(б) — з 1956 р. — КПРС М. Хрущова.Заслугою М. Хрущова стали, зокрема, початок реабілітації політв'язнів і депортованих народів, поліпшення соціального забезпечення народу, спроби демократизації партії і держави.Здійснювалися заходи щодо усунення надмірної централізації державного управління, яка була одним із гальмівних чинників щодо рівномірного й взаємовигідного національнодержавного розвитку. Розширювалися права союзних республік в економічному, державному й культурному будівництві, в їхнє підпорядкування передавалося багато союзних промислових і транспортних підприємств. За 1953—1956 роки в республіканське підпорядкування України було передано близько 10 тис. підприємств та установ, в результаті чого питома вага республіканської промисловості підвищилася на 76 %.Значну увагу тогочасне керівництво приділяло проблемі реформування сільського господарства. Треба зазначити, що короткий період ревізії політики сталінського режиму об’єктивно привів в Україні до посилення культурнонаціональних прагнень, появи молодої генерації, так званих шестидесятників, які своїми ініціативами актуалізували питання культурного загальнонаціонального розвитку.Та «хрущовська відлига» була недовгою. До того ж М. Хрущову, його оточенню, вищому керівництву України О. Кириченку, М. Підгорному, П. Шелесту — був властивийавторитарний стиль керівництва, суб'єктивізм і адміністрування. Саме це й стало основним обвинуваченням, висунутим М. С. Хрущову. на посаду партійного лідера було обрано Л. I. Брежнєва. Відповідно і в Україні амбіційного П. Шелеста, який наролегливіше за інших, відстоював інтереси України в Радянському Союзі, дбав про збереження української мови і культури, замінив у 1972 р. більш поступливий до центру В. Щербицький.Високий науковотехнічний потенціал республіки використовувався головним чином військовопромисловим комплексом. На кінець 70х — початок 80х років значно зріс загальний дефіцит товарів народного вжитку. У республіці формувався потужний народногосподарський комплекс. Швидкими темпами розвивалися машинобудування й приладобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість. У 70ті роки в республіці стало до ладу чимало теплоелектростанцій, почалося будівництво шести атомних електростанцій. Виросли гірничозбагачувальні комбінати і шахти в Донецькому й Криворізькому басейнах.Неоднозначна ситуація склалася й в аграрному секторі економіки України. Наслідком  «господарювання» було зменшення в 1970—1985 pp. більш як на мільйон гектарів посівних площ України, в тому числі її славнозвісних чорноземів. Для України характерною стала найбільша міра розораності земель в СРСР, внаслідок чого більше половини сільськогосподарських угідь стали ерозованими й не давали тих врожаїв, які були б за умов розважливого ведення господарства.Спробу врятувати існуючу систему зробив Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов, який у квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС уперше заявив про потребу докорінних змін в усіх сферах життя народу. Після цього пленуму була проголошена політика «перебудови», суть якої полягала у необхідності проведення економічних реформ, демократизації суспільства, активізації громадської думки. Кінцевою метою проголошувалася побудова «гуманного, демократичного соціалізму», який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік зі збереженням єдиної союзної держави.У червні 1987 р. на пленумі ЦК КПРС було проголошено програму радикальної реформи управління економікою, суть якої полягала у переході від адміністративнокомандних до економічних методів управління народним господарством. Розширювалися права підприємств, почалося запровадження орендних й акціонерних форм господарювання, кооперативів у торгівлі та промисловості,. Економічні підсумки 1985—1991 pp. були незадовільні, рівень життя людей невпинно знижувався. До того ж 26 квітня 1986 р. Україну спіткала аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша екологічна катастрофа XX ст.Оскільки проведення економічної реформи наштовхнулося на опір всередині самої КПРС, М. Горбачов узяв курс на лібералізацію режиму. Приступаючи до реформ, керівники КПРС вважали, що достатньо лише виправити окремі негативні риси радянської системи. Офіційна концепція перебудови в загальних рисах сформувалася до 1988 р. Було проголошено курс на здійснення двох взаємопов'язаних завдань: 1) радикальної економічної реформи, 2) демократизації суспільного життя, розширення гласності. Кінцевою метою проголошувалася побудова "гуманного, демократичного соціалізму", який мав поєднати ринок з централізованим плануванням, політичний плюралізм з керівною роллю КПРС, суверенітет республік зі збереженням єдиної союзної держави. До вересня 1989 р. першим секретарем ЦК Компартії України залишався Володимир Щербицький, який мав стійку репутацію консерватора. Ситуація почала змінюватися наприкінці 1987 р., з першими виступами інтелігенції, невдоволеної повільними темпами перебудови. Восени 1987 р. у Києві був заснований Український культурологічний клуб, на засіданнях якого відкрито обговорювалися питання про голод 1933 р., боротьбу за незалежність у 1917—1920 рр. та інші. Одночасно у Львові виникло культурологічне Товариство Лева. Того ж року група письменників, серед них Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч, Сергій Плачинда, виступила з різкою критикою мовної ситуації в республіці, вимагаючи урядових заходів для розширення вживання української мови. Це призвело до конфлікту між письменниками і консерваторами з оточення Щербицького. 1987p. Пленум ЦК КПРС «Про перебудову і кадрову політику»
• Кадрові зміни в партійно-державному керівництві
• 18 червня — 1 липня 1988р. XIX Всесоюзна конференція КПРС
• Вироблення основних принципів політичної реформи: — чіткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; — ліквідація зрощування партійного і державного апаратів; — плюралізм політичного життя, створення інших партій, але при гегемонії КПРС; — розширення повноважень рад
• Березень 1989 р. Вибори народних депутатів СРСР на альтернативній основі
• Травень—червень 1989 р. Перший з'їзд народних депутатів СРСР • Поява політичної опозиції
• Запровадження нової посади — Голова Верховної Ради СРСР (М. Горбачов)
• Вересень 1989 р. Пленум ЦК КПУ
• Усунення В. Щербицького з посади першого секретаря ЦК КПУ. Новим першим секретарем було обрано В. Івашка
• Березень 1990 р. Запровадження посади Президента СРСР (першим і останнім президентом СРСР став М. Горбачов)
• Березень — травень 1990 р. Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад
• Березень 1990 р. Запровадження посади Президента СРСР (першим і останнім президентом СРСР став М. Горбачов)
• Березень — травень 1990 р. Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад

Головним набутком першого етапу демократизації суспільства стала гласність, що почала поступово переростати у свободу слова. Цьому процесу сприяла поява 1989 р. чималої кількості позацензурних видань різних громадських та політичних об'єднань і груп. З 1 серпня 1990 р., згідно з Законом СРСР "Про пресу та інші засоби масової інформації", було введено свободу друку та заборонено цензуру.Численні публікації з історичних, політичних, культурних та економічних проблем почали заповнювати безліч білих плям в історії народу та свідомості людей. У 1988 р. знову було порушено мовчання щодо штучного голоду 1933 р. Почалася руйнація теоретичних догм та ідеологічних стереотипів, виявилась нежиттєздатність комуністичної ідеї, ленінського вчення, злочинність більшовицького режиму.У цих умовах тисячі рядових комуністів, значна частина інтелігенції почали виходити з КПРС. Наприклад, протягом 1990 р. заяви про вихід з партії подали 220 тис. осіб. Сотні тисяч припинили сплату внесків, перестали брати участь у внутріпартійному житті. На вимогу багатолюдних мітингів і зборів змушені були піти у відставку деякі перші секретарі обкомів та райкомів партії, керівники державних та виробничих структур.У 1988 р. відбулось урочисте відзначення 1000-ліття Хрещення Русі-України. Щоправда, основні торжества було проведено в Москві. У 1990 і 1991 рр. велелюдно святкувалося 500-річчя Запорізького козацтва.На відзнаку річниці Акту злуки ЗУНР і УНР (1919 р.) 21 січня 1990 р. в "живий ланцюг", що простягся від Івано-Франківська через Львів до Києва, під національними прапорами стали близько 3 млн. осіб.