86. Доля українських земель у складі Речі Посполитої(1686-1793)
“Вічним миром” 1686 р. між Росією й Польщею – закріплювалися права Речі Посполитої на Правобережну Україну, а за Москвою залишилися Лівобережжя і Запорозька Січ.Поділля з Кам’янцем знаходилось у  складі Туреччини до 1699 р., а потім знову перейшло до Польщі.
1793 р. – приєднання до Росії Правобережної України (ІІ поділ Речі Посполитої).У 2-й половині 17 ст. Україна внаслідок десятирічної виснажливої громад, війни та збройної інтервенції  іноземних військ (т. зв. період Руїни) потрапила у сферу впливу  сусідніх держав. Після Андрусівського перемир’я 1667 та  «Вічного миру» 1686 територія Лівобережної України з  Києвом та Запоріжжям опинилися під владою Московської
держави, а Правобережна Україна залишилась у складі Речі  Посполитої (1699 до Польщі приєднано Поділля, яке  перебувало під владою Туреччини). Південна Київщина і  Брацлавщина з містами Трахтемирів. Правобережна Україна,  Галичина та Закарпаття1684-85 на Правобережжі польський сейм підтвердив за козаками їхні основні права і привілеї. На цій території були сформовані: Білоцерківський полк, Корсунський, Брацлавський, Богуславський, Однак у червні 1699 польський сойм, побоюючись наростання національно-визвольного руху на Правобережжі,  прийняв постанову про ліквідацію козацьких полків. Це  рішення не було визнане козаками і призвело до повстання Палія 1702-04. Після поразки повстання значна частина  козаків перейшла на територію Гетьманщини, а козацький військово територіальний устрій на Правобережній  Україні було ліквідовано. Наприкінці XVII — на початку  XVIII ст. на українських землях у складі Речі Посполитої  зберігався поділ на воєводства і повіти. Існували: Київське воєводство, Брацлавське воєводство, Подільське воєводство, Волинське воєводство, Руське воєводство, Белзьке воєводство. Адміністративне управління здійснювали воєводські та повітові органи влади. Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) українські землі  потрапили до складу Австрії, Російської імперії і Туреччини.  1772 до складу Австрії ввійшла вся територія Руського воєводства (без Холмської землі), Белзького та  західних повітів Волинського і Подільського воєводств, а 1774 — Буковина (без Хотинської райї). Австрійський уряд утворив на захоплених територіях Коронну землю — Королівство Галичини і Лодомерії (Володимирії) з центром у Львові, у складі якого штучно об’єднав українські етнічні  землі з частиною польських земель. Умовною межею між українською (східною) і польською (західною) частинами  Галичини стала річка Сян. 1786—1849 окремий округ у складі  Галичини становила Буковина, а 1795—1809 — Холмщина.