81.Давня і середньовічна історія Закарпаття
В епоху палеоліту, понал 1 200 000 років тому, поселилися люди на березі ріки Тиси (нинішнє селище Королево Виноградівського району). Це найдавніше на території України поселення первісної людини, залишки поселень неандертальців. Поселення первісних людей відкрито біля села Рокосово (Хустський район) та біля села Малий Раковець (Іршавський район). Королево-Рокосово-Раковець – це Карпатський трикутник
поселень, де жили люди понад мільйон років тому. Ці поселення є
пам'ятками світового значення.
Дальше заселення краю пов'язане з пізнім палеолітом, коли остаточно сформувався сучасний тип людини. Пам'ятки цієї епохи в Закарпатті досить численні. Вони зустрічаються в Ужгороді, поблизу Мукачева, в околицях Берегова, біля сіл Великі Лази (на Ужгородщині) та Велика Уголька (наТячівщині). в Малому Раківці й Дунковиці (на Іршавшині), недалеко від Хуста.
Нові пізньопалеолітичні стоянки (Обава та Чинадієво Мукачівського району, Ганьковиця та Голубине Свалявського району) дають важливі відомості про заселення людиною гірських районів Карпат близько 40-30 тисяч років тому.
Розвиток продуктивних сил прискорився в епоху металів - міді (4-3 тисячоліття до н.е.) та бронзи (3 - початок І тисячоліття до н.е.) Майстри ливарники почали виготовляти знаряддя праці з міді та бронзи.
Жителі Потисся створили високу на той час станівську культуру (15-14 ст. до н.е.). Це були поселення відкритого типу на невисоких підвищеннях поблизу джерел, річок. Житла їх були прямокутної форми площею 20-30 квадратних метрів або заглиблені в землю
на 30-50 см. Мали глиняні або кам'яні печі. Кераміка виготовлялася без гончарного круга. Укріплюються поселення. Розвиваються патріархально-родові відносини. Зберігається
колективний спосіб виробництва та споживання. Однак уже почався процес розкладу родової общини, з якої виділяється більш заможна родоплемінна верхівка.
Землероби й скотарі залізного віку були творцями місцевої куштановицької культури (6-4 століття до н.е.). Поселення та могильники цього часу густою сіткою вкривають не тільки передгірські, але й гірські райони. Найкраще вивчені могильники біля сіл Куштановиця (Мукачівського району). Білки (Іршавського району), Невицьке (Ужгородського району).
У 3 столітті до нашої ери територія краю попала в сферу впливу кельтів. Племена куштановицької культури відтоді були втягнуті в широкий середньоєвропейський ринок. У той час тут розвивається землеробство, професійне ремесло. В кінці 4 ст. з'являються в Карпатах племена зі сходу хорвати.
Сучасні археологічні дослідження довели, що слов'яни є автохтонним населенням басейну Карпат і процес їх соціально-економічного розвитку йшов тим же шляхом, що і в решти слов'ян.
Поступово слов'яни заселяють усю територію Потисся. У другій половині І тисячоліття вони жили в невеликих поселеннях, розташованих у низинних районах, найчастіше – в долинах річок. Жили в напівземлянках прямокутної, квадратної та овальної в плані форми. Всередині жител знаходилися печі, зроблені з глини або каменю.
Зайнялися слов'яни орним землеробством та скотарством. У цей час застосовуються залізний плуг, мотики, заступи, кам'яні жорна та інший інвентар. Розвивається в слов'ян ремесло.
Значний вплив на розвиток господарства мала торгівля.
Сім'ї в слов'ян об'єднувалися в сільські общини. Слов'яни Верхнього Потисся були язичниками. Під час формування класового суспільства на слов'янських землях на зміну багатобожжю приходить нова релігія - християнство. Кирил і Мефодій поширювали християнство в Потиссі та в Моравії.
У 9ст. у Потиссі утворилося князівство, центром якого став Ужгород.
Укріплені поселення перетворилися в міста. Так, Ужгород і Мукачево в ті часи були порівняно великими містами. У 9 столітті в Ужгороді існував замок. Тоді ж побудували фортецю в Севлюші, а в 12 ст. – в Середньому.
У 896 році почався перехід угорських племен (Альмош - Арпад) через Карпати. (Лаборць).
З другої половини 11 століття на слов'янські землі в Потиссі частіше нападають половці. У 1086 році сюди вторглася половецька орда на чолі з ханом Кутеском. Зазнав край і монголо-татарського нашестя. Навесні 1241 року 60-тисячна монголо-татарська орда на чолі з ханом Батиєм вторглася в Потисся.
Після відходу монголо-татар угорський король Бейла IV видав указ про заснування та розвиток міст і сіл. Дія зміцнення кордонів на північному сході були перебудовані замки, закладалися нові кам'яні фортеці. Особлива роль відводилася Мукачівському замку.
До 13 століття русинські землі користувалися деякою автономією. До середини 13 століття в краї були різні категорії залежних селян – замкові люди, удворники, йобагіони, магнатські слуги. Поступово складається єдиний в економічному та правовому відношенні клас залежного селянства. Закріпачені селяни в 13 столітті відбували панщину, платили оброк феодалам, десятину церкві. Посилювалося національне та релігійне гноблення. У кінці 13 століття централізована влада занепала, землевласники не корилися королям, у країні панувала анархія, проходили міжусобні феодальні війни. Угорські королі зберегли на захоплених землях існуючі територіально-адміністративні одиниці – жупи, назвавши їх комітатами, і поширили на них норми угорського права. На території по течії річки Уж знаходився Ужанський, у долинах рік Латориці та Боржави - Березький, а в середній частині - Угочанський комітати. Проникнення угорців у східну частину краю (Мараморош). малозаселену, вкриту густими лісами, почалося в кінці 13 століття. На початку 14 століття тут було створено Марамороський комітат. На чолі комітатів (жуп) стояли наджупани. Комітати поділялися на округи, в кожний із них входило по 20 і більше населених пунктів.
У культурі краю збереглися багатовікові слов'янські традиції. Писемність тут почала поширюватися з другої половини 9 століття. Вигнані з Моравії учні Кирила та Мефодія знайшли притулок у Карпатській Русі. У 9 столітті в краї запроваджується християнство ( 867 р.). В 11-12 століттях із Києва, Галича та інших руських міст сюди ввозилися церковні книги, які потім переписувалися в Мукачівському, Грушівському та інших монастирях.
У кінці 13 століття центральна влада в Угорщині ослабла. Великі феодали створю вали власні військові загони. робили напади один на одного, захоплювали сусідні землі разом з селянами.
У відповідь на важке політичне та національне гноблення серед населення західної частини краю на початку 14 століття почалося повстання. Очолив його ужанський наджупан Петуня. Повстання охопило територію Ужанського іа Земплинського комітатів. Згодом до нього приєдналися керівники Березького та Угочанського комітатів. Влітку 1322 року королівські війська зламали народний опір, захопили Невицький замок-останню твердиню повсталого народу. Король та угорські феодали жорстоко розправилися з повстанцями.
Ремісники будували палаци, замки, випалювали вапно, добували сіль, виготовляли ґонт, посуд з глини та дерева. На кінець 16 століття в Закарпатті було 21 місто. У містах створюються цехи ремісників. У 1445 році місто Мукачево одержує право на самоуправління, а в 1446 році в місті виникає перший цех – кравецький. У 14-16 століттях проводилися ярмарки в Мукачеві, Ужгороді, Берегові, Севлюші, Хусті.
В історії краю помітне місце займає князювання Федора Корятовича. Втративши свої землі на Поділлі у війні з литовським князем Вітовтом, Корятович разом з своєю дружиною в 1393 році прибув до Угорщини. У 1396 році Федір Корятович одержав у дар від короля Угорщини велике володіння Мукачівську домінію. Корятович привів з собою з Поділля багато людей і поселив їх у Земплинському, Шариському, Ужанському та Березькому комітатах. Це було величезною підтримкою для поневоленого угорськими феодалами корінного населення. В цей час в краї посилився розвиток східнослов'янської культури.
Діяльність Федора Корятовича в краї мала важливе економічне та політичне значення. Корятович перетворив Мукачівський замок у свою резиденцію.
На правому березі Латориці був заснований православний монастир, який до середини 17 століття був одним із центрів боротьби проти католицизму. В монастирі була велика бібліотека. Дружина Федора Корятовича Ольга наказала збудувати на лівому березі ріки Латориці жіночий монастир. Але в період турецьких набігів та міжусобних воєн у 16 столітті він був зруйнований.
Федір Корятович сприяв розвитку ремесла та торгівлі. Він був представником панівного класу, піддані працювали на нього як на поміщика, платили податки. Федір Корятович був останнім відомим «руським» феодалом у Потиссі. Після його смерті в 1414 році Мукачівською домінією володіла його дружина Ольга. Вона померла в 1418 році Мукачівський замок і вся домінія перейшли до рук угорського короля.
У середні віки в цьому регіоні існували сотні дрібних удільних володінь, що вели між собою практично безперервні міжусобні війни, часто починали війни супроти сусідів. Часом виникали селянські повстання. Довгий час вся територія Закарпаття належала угорським правителям, але 1541 року центральною Угорщиною оволоділи турки, після чого вона була розділена, а Закарпаття також поділили на дві частини. Згодом центральні і східні райони краю увійшли до Турецької імперії, а західна частина потрапила під владу Габсбургів. Після 160-річного турецького панування, у кінці XVII століття вся територія Угорщини, зокрема і Закарпаття, перейшла під владу Габсбургів.