Найвидатнішим представником неоеволюціонізму були Леслі Елвін Уайт та Джуліан Стюард, а їх послідовником Мервін Гарріс. Л.Уайт еволюцію культур повязував з зростанням кількості використаної енергії, а весь сенс культурної еволюції вбачав у адаптації людей до навколишнього світу.  Провідну роль в культурі Л.Уайт відводи символам, які людина використовує для поширення і продовження людського досвіду.
Помітну роль у становленні неоеволюціонізму і розвитку його ідей відіграв Дж. Стюард, який кожну культуру сприймав як окрему систему. Дж. Стюард вважав, що навколишне середовище може виконувати функцію як спонукальної творчої сили розвитку, так і обмежувального чинника розвитку.
У 50-60х роках ХХ ст. неоеволюціонізм став провідним напрямом у США. Його прихильники почали використовувати факти розвитку сучасних культур для реконструкції минувшини. Американський неоеволюціоніст М.Гарріс повязував схожості і відмінності в розвитку культур з необхідністю і умовами задоволення людських пореб.