З кінця ХІХ ст.. археографія в Росії набуває масового характеру. Цей період характеризуеться діяльністю таких товариств як: РИО – Российское историческое общество (1866). Члени РИО: Калачов, Грот, Пекарський. На чолі РИО номінально стояв імператор. З 1873 р. – РИО почало називатися «Императорское РИО». З 1876 – 1916 рр., РИО видавало «Сборники РИО». Вийшло близько 148 томів. В них вміщено документи ХV-XIX ст.. Це товариство видало ще 25 томів «Руского библиографического словаря». Археографічна комісія видала «Акты Юго – Западной России» (1865-1892 – 15 томів). Ці томи редагували Костомаров (11) і Карпов (4). Петербурзька археографічна комісія видала «Русская историческая библиотека» (39 томів). Другий відділ очолював М.Спираєський, заступник – Балудянський опублікували «Полное собрание законов Росийской империи»(1830-1916рр.).
Складається з 3-х частин: Перша: 1830р. – 45 томів,40 томів – законів, вміщено 30 тис. законодавчих актів, 5 томів – коментарі: 41-ий том – хронологічний покажчик, 42-ий – алфавітно – предметний покажчик, 43-44-ті тома – штати чинів 14 рангів, 45-ий том – книга тарифів. Друга: 1830 – 1884 рр. 55 томів, 60 тис. документів. Третій: 1885-1916 рр. не завершений, 40 тис. документів, 33 томи, по 2 книги кожен.
В АЮЗР документи ХIV-XVII ст. з історії України, Білорусії, Росії. В цих документах подавалася соціально – економічна історія цих територій і доба Хмельниччини.
В цей період діє АН. З 1862 р. і зв’язку з 200-сот літтям від народження Петра І, АН вирішує опублікувати «Письма и бумаги Петра Великого». 1-й том вийшов аж у 1887 р., а до революції 1917р. вийшло 6 томів (зараз близько 20 томів).
Під кінець ХІХ ст. нараховувалось близько 100 членів в Историческом обществе Нестора Летописца. Це товариство було утворене в 1872 р. і існувало до реаолюції. Це товариство видавало «Чтение». Вийшло 24 томи. В них були: листи, офіційні документи, інші матеріали з історії пн.-зах. краю.
У 1884 р. з ініціативи російського археографа Калачова створено в кожній губернії «Губернские учене, архивные комиссии». Видавали такі публікації: «Груды», «Сборники», «Известия».
У Львові у 1873 р. з ініціативи киян, було створено «Літературне товариство ім. Т.Г.Шевченка. Завданням цього товариства була публікація творів укр. письменників, філософів, на укр.мові. 3 1892 р. – це товариство перетворено в наукове (НТШ). Воно видавало свої записки – ЗНТШ. Було видано понад 150 томів. Товариство існувало до осені 1939 р. а офіційно було закрите в січні 1940 р.
Крім 3НТШ, наукове товариство видавало літературно-науковий вісник (ЛНВ) з 1898 – 1906 р. В свій час ним керував Грушевський.
НТШ – було свого роду Українською АН. В Україні та Росії, навіть під тиском царизму, видавалося багато журналів і альманахів. «Русский архив» (1863-1917) – 12 номерів у  рік. Редактором був Бектєрєв. Виходив з 1882 – 1906 рр. журнал «Киевская старина». Вийшло 94 томи.
З 1838 р. в кожній губернії виходила «Губернська газета» і «Памятные книжки». Також діяла Київська археографічна комісія заснована в 1843 р.